Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Григор'євої Л.I.,

суддів: Балюка М.I., Данчука В.Г.,

Гуменюка В.I., Жайворонок Т.Є.,-

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання незаконним рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки та визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку, за касаційною скаргою ОСОБА_2на рішення апеляційного суду Житомирської області від 15 січня 2008 року,

встановила:

У червні 2007 року ОСОБА_1. звернулася з позовом про визнання незаконним рішення про передачу ОСОБА_2. в приватну власність земельної ділянки та визнання недійсним виданого йому державного акта про право власності на земельну ділянку, посилаючись на те, що відповідачу з порушенням її прав була передана земельна ділянка площею 747 кв.м біля АДРЕСА_1на підставі рішення Коростишівської міської ради від 20 грудня 2005 року. 31 травня 2006 року ОСОБА_2. одержав державний акт на право власності на цю земельну ділянку. Вважаючи, що відповідачу незаконно передано у власність земельну ділянку, на якій розміщено проїзд до її жилого будинку, який існував з 1979 року між будинками № 77 та № 79, просила позов задовольнити.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від

21 вересня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 15 січня 2008 року рішення Коростишівського районного суду скасовано. Визнано незаконним рішення Коростишівської міської ради від 20 грудня 2005 року в частині передачі ОСОБА_2. у приватну власність земельної ділянки площею 747 кв.м. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 31 травня 2006 року, площею 0,0474 га, розташованої вАДРЕСА_1, виданого на ім'я ОСОБА_2.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_2. просить скасувати зазначене рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи ОСОБА_1. у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з дотримання вимог закону при вирішенні Коростенською міською радою питання про передачу ОСОБА_2. земельної ділянки площею 0,747 га у приватну власність з урахуванням фактичного землекористування.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і ухвалюючи нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1., апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про незаконність рішення міської ради та порушення при цьому законних прав ОСОБА_1.

Встановлено, що ОСОБА_1. та ОСОБА_2. є власниками сусідніх будинків наАДРЕСА_1, які мають один номер 79 і суміжними землекористувачами земельних ділянок.

Будинок, власником якого є ОСОБА_2., раніше належав ОСОБА_3.

На підставі договору купівлі-продажу жилого будинку від 9 січня 1990 року ОСОБА_3., якому належав жилий будинок № 79 наАДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці площею 600 кв.м, продав його Житомирському облпрому, а останній передав цей будинок у власність ОСОБА_2. (а.с. 62-64).

Згідно з актом передачі в особисту власність жилого будинку від

13 грудня 1991 року ОСОБА_2. було передано земельну ділянку площею 600 кв.м.

На підставі дослідженої інвентаризаційної справи БТI № 1268 та інших доказів апеляційним судом встановлено, що рішенням виконкому Коростишівської міської ради № 84 від 20 лютого 1979 року земельна ділянка площею 600 кв.м. була надана ОСОБА_3. у безстрокове користування для індивідуального житлового будівництва за рахунок лишків земельної ділянки домоволодіння № 79, яке належало на праві власності матері позивачки ОСОБА_4. (а.с. 103).

При передачі ОСОБА_3. земельної ділянки площею 600 кв. м. з метою проїзду до будинку ОСОБА_4. частину земельної ділянки було залишено у загальному користуванні: а саме проїзд шириною 3 м. з вулиці Пролетарської вздовж земельної ділянки ОСОБА_3., що підтверджено топографічним знімком за 1985 рік, генеральним планом присадибної ділянки № 79 за 1987 рік (а.с. 65, 79, 105).

Проте, на підставі рішення Коростишивської міської ради від 20 грудня 2005 року ОСОБА_2. передано безоплатно у власність земельну ділянку більшого розміру - площею 747 кв. м., до якої увійшла площа проїзду загального користування до будинку ОСОБА_1. та видано на цю земельну ділянку державний акт про право власності на землю від 31 травня 2006 року, що порушує права останньої, оскільки позбавляє можливості проїзду до її будинку ( а.с. 8, 20).

Відповідно до п. "а" ч. 3 ст. 83 ЗК України землі загального користування, зокрема, вулиці, проїзди відносяться до земель комунальної власності і не можуть передаватися у приватну власність.

З урахуванням наведеного апеляційний суд обгрунтовано скасував ухвалене судом першої інстанції рішення і ухвалив нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України (1618-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2відхилити.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 15 січня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.