Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого

Патрюка М.В.,

суддів:

Берднік I.С.,

Лященко Н.П.,

Прокопчука Ю.В.,

Пшонки М.П.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до кооперативного підприємства (далі - КП) "Міжрайонна оптово-торгівельна база", треті особи - ЗАТ "Комерційний торгівельний центр "Пушкарівський", товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Виробничо-торгівельний комплекс "Полагропром", спільне підприємство (далі - СП) "Полтавська міжрайонна оптово-торгівельна база Полтавської облспоживспілки", ОСОБА_2, ОСОБА_3, про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 15 жовтня 2007 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2007 року ОСОБА_1 пред'явив в суді позов до КП "Міжрайонна оптово-торгівельна база" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Зазначав, що 25 квітня 2006 року відповідно до протоколу засідання позачергових зборів засновників (учасників) КП "Міжрайонна оптово-торгівельна база" його обрано директором цього підприємства.

Наказом від 25 квітня 2006 року № 01к він приступив до виконання функціональних обов'язків директора підприємства.

22 листопада 2006 року без попередження та належних повноважень дирекцією підприємства в складі заступника директора Штрикуля С.В., юрисконсульта Туркала В.I. та голови ревізійної комісії Долгошеєвої Н.О. було підписано наказ (без номера) про звільнення його з посади директора підприємства на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (322-08) за прогул.

Особи, які підписали зазначений наказ, фактично відсторонили його від виконання обов'язків директора та забрали всі установчі документи і печатку.

Відповідно до статуту підприємства питання обрання та звільнення директора відноситься до виключної компетенції загальних зборів засновників підприємства.

Посилаючись на те, що наказ про його звільнення з посади є незаконним, позивач просив задовольнити позов.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 19 липня 2007 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 15 жовтня 2007 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені рішення судів, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до протоколу засідання позачергових зборів засновників КП "Міжрайонна оптово-торгівельна база" від 16 лютого 2007 року наказ (без номера) від 22 листопада 2006 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора підприємства визнано недійсним, а тому немає підстав для задоволення позову. Крім того, позивач не ставив в суді питання про визнання незаконними наказу від 23 листопада 2006 року № 2 про відсторонення його з займаної посади директора підприємства.

Однак погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки суд дійшов їх у порушення вимог ст. ст. 212, 213 ЦПК України (1618-15) без повного і всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін у даних правовідносинах, належної правової оцінки зібраних у справі доказів.

Як установлено судом і вбачається з матеріалів справи, 25 квітня 2006 року відповідно до протоколу засідання позачергових зборів засновників (учасників) КП "Міжрайонна оптово-торгівельна база" ОСОБА_1 обрано директором цього підприємства (а.с. 11 - 12).

Наказом від 25 квітня 2006 року № 01к він приступив до виконання функціональних обов'язків директора підприємства.

22 листопада 2006 року дирекцією підприємства в складі заступника директора Штрикуля С.В., юрисконсульта Туркала В.I. та голови ревізійної комісії Долгошеєвої Н.О. було підписано наказ (без номера) про звільнення ОСОБА_1 з посади директора підприємства на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (322-08) за прогул (а.с. 3).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (322-08) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно п. 7.3 статуту КП "Міжрайонна оптово-торгівельна база" питання призначення та звільнення директора підприємства відноситься до компетенції загальних зборів засновників підприємства.

Звертаючись з позовною заявою до суду ОСОБА_1 зазначав, що його звільнення було незаконним, оскільки наказ від 22 листопада 2006 року був підписаний не уповноваженим органом, видано його з порушенням вищезазначених вимог закону й статуту підприємства.

Проте суд належним чином цих доводів позивача не перевірив і не дав їм належної правової оцінки.

Лише та обставина, що оспорюваний наказ скасовано, не може бути підставою для відмови в позові.

На зазначені порушення закону не звернув уваги й апеляційний суд.

З огляду на викладене судові рішення не можна визнати законними та обгрунтованими і вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 15 жовтня 2007 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд у суд першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.