Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.

суддів: Пшонки М.П., Берднік I.С., Лященко Н.П., Прокопчук Ю.В.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2до ОСОБА_3про визнання права власності на частину в жилому будинку і надвірних спорудах, визнання договору довічного утримання недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_3на рішення Соснівського районного суду м. Черкас від 1 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2007 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2006 року ОСОБА_1., ОСОБА_2. звернулися до суду із зазначеним позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що у IНФОРМАЦIЯ_1померла їх мати - ОСОБА_4., заповіт на належне їй майно не залишила. Заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини вони не писали, хоча проводили поточний ремонт будинку № 12 з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 та отримали особисті речі матері. Цей будинок належав їхньому батьку - ОСОБА_5., який помер IНФОРМАЦIЯ_2. Після його смерті позивачі з'ясували, що 9 липня 2002 року батько відчужив частину спірного будинку, уклавши договір довічного утримання з ОСОБА_3. і передав останній 19/50 жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд вартістю 12 184 грн. з виділенням в натурі наступних приміщень: "А-1" - 100 %, сіни "а2"- 100%, частину огорожі №2 - 10%. Своєї згоди на відчуження частини спірного будинку позивачі не давали.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 січня 2007 року провадження в справі в частині позовних вимог ОСОБА_2. до ОСОБА_3. про визнання права власності на частку в жилому будинку і надвірних споруд, визнання договору довічного утримання недійсним закрито у зв'язку з її відмовою від позову.

ОСОБА_1. позовні вимоги уточнила і просила визнати за нею право власності на 1/4 частину спірного будинку з відповідною частиною надвірних споруд і визнати недійсним договір довічного утримання.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкас від 1 червня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2007 року, позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1. право власності на j жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті матері - ОСОБА_4. Визнано недійсним договір довічного утримання від 9 липня 2002 року, укладений між ОСОБА_5. та ОСОБА_3. Стягнуто з останньої на користь ОСОБА_1. судові витрати в сумі 325 грн. 42 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_3. порушує питання про скасування постановлених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України (1618-15) рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1., суд керувався їх доведеністю.

Проте у порушення вимог ст. ст. 60, 212, 213 ЦПК України (1618-15) рішення суду не містить переконливих доводів на підтвердження зроблених висновків.

Суд належним чином не з'ясував характер та суть заявлених позивачкою вимог, норми права, якими вони регулюються, доказами, якими вони підтверджуються, та не дав їм належної оцінки.

Відповідно до ст. 76 ЦК УРСР (1540-06) , який був чинним на час виникнення правовідносин, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_1. в частині визнання за нею права власності на 1/ 4 частину спірного жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд в порядку спадкування після смерті матері, суд не з'ясував, чи не пропущений строк для звернення з таким позовом до суду, хоча стосовно вимог позивачки про визнання недійсним договору довічного утримання, укладеного 9 липня 2002 року між ОСОБА_5. та ОСОБА_3., суд вважав такий строк пропущеним і поновив їй строк позовної давності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1. знала про те, що її батько був власником всього будинку.

При ухваленні рішення суд керувався тільки фактом отримання позивачкою майна матері. При цьому суд не перевірив, чому ОСОБА_1. на протязі більше 6 місяців не зверталася з вимогою про оформлення свідоцтва про право на спадщину; коли вона дізналася або могла дізнатися про порушення свого права - укладеного батьком договору довічного утримання з ОСОБА_3.

Суди встановили, що після смерті в 1999 році ОСОБА_4. - матері позивачки, спадкоємцями першої черги за законом стали - ОСОБА_5., ОСОБА_1., ОСОБА_2.

Ухвалюючи рішення, суди не врахували, що відповідно до ч. 2 ст. 321 ЦК України (435-15) 2003 року особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом, та безпідставно визнали повністю недійсним договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_5. та ОСОБА_3., хоча щодо своєї частки ОСОБА_5. мав право вчиняти будь-які дії, зокрема і укладати договір довічного утримання.

Висновки суду про те, що при укладенні спірного договору довічного утримання були порушені вимоги ст. ст. 113, 425 ЦК України (435-15) , оскільки ОСОБА_1. не давала своєї згоди на відчуження приміщень, є помилковими.

Апеляційний суд на зазначені недоліки не звернув уваги, не перевірив доводи апеляційної скарги і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За такого неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 338, 344, 345 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3задовольнити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкас від 1 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.