Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого

Яреми А.Г.,

суддів:

Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.I., Сеніна Ю.Л., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ліквідаційної комісії колективного сільськогосподарського підприємства "Авангард" про визнання права власності на нежиле приміщення,

в с т а н о в и л а:

У травні 2006 року ОСОБА_1. звернулася в суд із позовом до ліквідаційної комісії колективного сільськогосподарського підприємства "Авангард" (далі - ліквідаційна комісія КСП "Авангард") про визнання права власності на нежиле приміщення.

Зазначала, що 28 травня 2003 року вона уклала з КСП "Авангард" договір купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею 402,80 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1

Договір був укладений у письмовій формі і зареєстрований Волиноваським БТI, однак нотаріально не був посвідчений.

Посилаючись на те, що при укладенні договору сторони досягли згоди з усіх істотних умов та виконали його, просила визнати цей договір дійсним та визнати за нею право власності на придбане нежиле приміщення.

Рішенням Тельманівського районного суду Донецької області від 8 червня 2006 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Донецької області від 8 грудня 2006 року (rs378967) , позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені: визнано дійсним договір купівлі-продажу приміщення столової, розташованого по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1. та КСП "Авангард" 28 травня 2003 року, визнано за ОСОБА_1. право власності на приміщення столової по АДРЕСА_1, стягнуто з КСП "Авангард" на користь ОСОБА_1.100 грн. державного мита, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У касаційній скарзі прокурор Тельманівського району просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1. та визнаючи укладений нею з КСП "Авангард" договір купівлі-продажу нежилих приміщень дійсним, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд,виходив з того, що при укладенні договору сторони досягли усіх істотних умов договору, виконали цей договір, однак нотаріально його не посвідчили, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України (435-15) договір є дійсним.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України (1618-15) під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судами встановлено, що нежиле приміщення їдальні загальною площею 402,80 кв.м., яке розташоване по АДРЕСА_1 перебувало у власності КСП "Авангард".

28 травня 2003 року голова КСП "Авангард" - ОСОБА_2., з перевищенням наданих йому повноважень, без згоди загальних зборів членів КСП провів відчуження приміщення їдальні ОСОБА_1.

Вироком Тельманівського районного суду від 24 червня 2005 року ОСОБА_2. визнано винним у вчиненні службовою особою дій, які виходять за межі наданих йому повноважень.

Виходячи з положень ст. 47 ЦК УРСР (1540-06) , діючої на час виникнення спірних правовідносин та роз'яснень, даних у п. 4 постанови № 3 (v0003700-78) Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди.

Щоб не допустити неправильне визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР (1540-06) суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Вирішуючи спір, суд на порушення статей 212, 214, 215 ЦПК України (1618-15) , на зазначені вимоги закону уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився щодо характеру спірних правовідносин та не з'ясував з яких саме причин зазначена угода не була нотаріально посвідчена і чи не містить дана угода будь-яких протиправних умов.

Поза увагою суду залишилась і та обставина, що договір купівлі-продажу нежилих приміщень був укладений директором КСП з перевищенням наданих йому повноважень, без згоди загальних зборів членів КСП і за вчинення таких дій ОСОБА_2. був притягнутий до кримінальної відповідальності.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, на порушення вимог ст.ст. 303, 315 ЦПК України (1618-15) належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи і залишив рішення суду першої інстанції без зміни.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу прокурора Тельманівського району задовольнити частково.

Рішення Тельманівського районного суду Донецької області від 8 червня 2006 року (rs378967) та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 8 грудня 2006 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.