Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до держаного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровограді (далі - відділення ВД ФССНВВПЗ України в м. Кіровограді) про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою держаного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат") на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 30 січня 2008 року,

У жовтні 2007 року ОСОБА_2 звернувся в суд з указаним позовом.

Зазначав, що, працюючи на шахті "Інгульська" ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" протягом 34 років і 7 місяців, отримав професійне захворювання.

Висновком МСЕК від 8 листопада 2006 року йому встановлено

втрату 50 % професійної працездатності та визнано інвалідом третьої групи внаслідок професійного захворювання, яке виникло у зв'язку з дією виробничих факторів у період перебування в трудових відносинах із ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат".

Посилаючись на те, що він постійно хворіє, потребує лікування, страждає фізично й морально, просив суд стягнути з відповідачів на його користь на відшкодування моральної шкоди 90 тис. грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 листопада 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 25 тис. грн. Стягнуто з ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь держави судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до відділення ВД ФССНВВПЗ України в

м. Кіровограді відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 30 січня 2008 року рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 листопада 2007 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено позивачеві строк на звернення до суду за вирішенням трудового спору. Стягнуто з ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь

ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 9 тис. грн., на користь держави стягнуто судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. У задоволенні позову ОСОБА_1 до відділення ВД ФССНВВПЗ України в м. Кіровограді відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції й ухвалити нове рішення в частині позову до ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1, працюючи на шахті "Інгульська" ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 8 листопада 2006 року йому встановлено втрату 50 % професійної працездатності та визнано інвалідом третьої групи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов ОСОБА_1 до ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд виходив із того, що судом першої інстанції обґрунтовано визнано доведеною наявність моральної шкоди, заподіяної внаслідок втрати працездатності через професійне захворювання, причинного зв'язку між порушенням відповідачем обов'язку щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці й негативними наслідками від професійного захворювання із застосуванням ч. 2 ст. 153 та ст. 237-1 КЗпП України, проте, при визначенні розміру моральної шкоди, судом першої інстанції не враховано ступінь моральних страждань позивача від негативних наслідків професійного захворювання, тому апеляційним судом розмір відшкодування моральної шкоди змінено та стягнуто з підприємства 9 тис. грн. на користь позивача на відшкодування моральної шкоди.

Крім того, апеляційний суд виходив із того, що на правовідносини сторін поширюються положення ст. 233 КЗпП України.

З такими висновками погодитись не можна, оскільки апеляційним судом неправильно застосовані норми матеріального права - ст. ст. 233, 234, 237-1 КЗпП України, які не поширюються на правовідносини осіб, що працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності та господарювання, і які підлягають загальнообов'язковому державному страхуванню, пов'язані з відшкодуванням моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком на виробництві й професійним захворюванням, які призвели до втрати працездатності, та ст. 153 КЗпП України, яка не є самостійною підставою для покладання на роботодавця обов'язку по відшкодуванню працівникові моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, що спричинили втрату потерпілим професійної працездатності.

Відповідно до ст. 255 КЗпП України види матеріального забезпечення та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним страхуванням працівникам, а в деяких випадках і членам їх сімей, умови їх надання та розміри визначаються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного страхування, іншими нормативно-правовими актами, які містять норми щодо загальнообов'язкового державного страхування.

Стаття 9 Закону України "Про охорону праці" покладає обов'язок із відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я у процесі трудової діяльності, на Фонд відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) .

Застосовуючи норми ст. 237-1 КЗпП України, які не поширюються на правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем, суд не врахував положення ст. 9 Закону України "Про охорону праці" та те, що ці правовідносини регулюються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного страхування, іншими нормативно-правовими актами, які містять норми щодо загальнообов'язкового державного страхування, зокрема Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) . Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) (далі - Закон) визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, та поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового контракту на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно зі ст. ст. 1, 15, 21, 28, 34 Закону в разі настання страхового випадку, а саме з часу встановлення втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, відшкодування моральної шкоди відноситься до обов'язку Фонду, а не роботодавця. Норма Закону, яка передбачає такий обов'язок роботодавця поряд з Фондом (чи окремо від нього) відсутня, оскільки параграф 2 глави 82 ЦК України (435-15) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, або смертю особи, не поширюється на випадки, які виникли на виробництві із застрахованими особами.

Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та п. 22 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" зупинено дію абз. 4 ст. 1, підп. "є" п.1 ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Згідно з розділом XI Прикінцевих положень Закону (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI (107-17) ) відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 1 січня 2008 року.

Із наведених підстав рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позову до Фонду є законним і обґрунтованим, а в частині покладання на роботодавця обов'язку із відшкодування моральної шкоди - підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 336, 341, 346 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 30 січня

2008 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди відмовити.

У решті рішення апеляційного суду Кіровоградської області від

30 січня 2008 року залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.