Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Берднік І.С., Прокопчука Ю.В.,

Лященко Н.П., Пшонки М.П., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) "Кримрембудтрест" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, виконавчого комітету Сімферопільської міської ради, Сімферопільського міжміського бюро реєстрації і технічної інвентаризації, третя особа - відділ з охорони прав дитинства служби дітей Сімферопільської міської ради, про повернення необґрунтовано придбаного майна, за касаційною скаргою ВАТ "Кримрембудтрест" на рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 1 лютого 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 3 липня 2007 року,

У березні 2005 року ВАТ "Кримрембудтрест" звернулося в суд із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 12 жовтня 1999 року між ним та ОСОБА_1 був укладений договір про дольову участь у будівництві житлового будинку АДРЕСА_1, відповідно до якого позивач передав незакінчену будівництвом квартиру НОМЕР_1 за вказаною адресою відповідачу, а останній зобов'язався сплатити кошти за неї в сумі 25 тис. грн. у термін до 31 грудня 2002 року.

ОСОБА_1 не виконав своїх зобов'язань за цим договором, кошти в розмірі 25 тис. грн. в обумовлений строк не сплатив.

У зв'язку з цим позивач вважав, що відповідач придбав квартиру без достатньої правової підстави й відповідно до ст. 1212 ЦК України повинен її повернути.

У процесі розгляду справи ВАТ "Кримрембудтрест" уточнило свої позовні вимоги, просило суд визнати за ними право власності на спірну квартиру, зобов'язати ОСОБА_1 повернути квартиру шляхом виселення його і членів його сім'ї, визнати недійсними рішення Сімферопольської міської ради від 22 листопада 2002 року № 1938 і свідоцтво про право власності на вказану квартиру, зобов'язати Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_1 на трикімнатну квартиру НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 1 лютого 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 3 липня 2007 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ВАТ "Кримрембудтрест" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; тощо.

Судові рішення не відповідають цим вимогам.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач виконав у повному обсязі взяті на себе зобов'язання за договором від 12 жовтня 1999 року, сплативши обумовлену договором суму пайового внеску. Так само їх виконав і позивач, передавши відповідачу обумовлену за договором квартиру, тому в позивача немає підстав вимагати у відповідача повернення квартири.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та залишив рішення районного суду без змін.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він усупереч ч. 4 ст. 60 ЦПК України ґрунтується на припущеннях та на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Усупереч цьому положенню суд обґрунтував виконання відповідачем договору в частині оплати вартості квартири не доказами такої оплати, якими мали б бути касовий документ та інші письмові докази руху сплачених коштів, а припущенням про те, що факт оплати підтверджується фактом передачі відповідачу квартири та неподанням позивачем доказів несплати ОСОБА_1 коштів.

Отже, висновки судів про виконання відповідачем умов договору від 12 жовтня 1999 року зроблені не на доказах, а ґрунтуються лише на припущеннях про обставини справи, на яких не можна було ухвалювати рішення.

За таких обставин судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони як постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог п. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Кримрембудтрест" задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 1 лютого 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 3 липня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.