Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сумах (далі - відділення ВД ФССНВВПЗ України в

м. Сумах), відкритого акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (далі - ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе") на рішення Зарічного районного суду м. Сум від 12 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 9 січня 2008 року,

У квітні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з указаним позовом.

Зазначав, що з 11 липня 1973 року він працює у ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" на різних посадах. 2 липня 1982 року, під час виконання трудових обов'язків, з ним стався нещасний випадок на виробництві, він зазнав травми кісті лівої руки. Висновком МСЕК від 29 червня 1995 року йому вперше встановлено втрату 5 % професійної працездатності.

6 червня 1996 року з ним стався нещасний випадок на виробництві, він зазнав перелому правої великої гомілкової кістки ноги. Висновком МСЕК від 25 червня 2001 року йому встановлено втрату 20 % професійної працездатності, з яких: за травмою 1982 року - 5 % повторно, за травмою 1996 року - 15 % вперше.

Під час роботи ОСОБА_1 також отримав професійні захворювання. Висновком МСЕК від 26 березня 2007 року йому встановлено втрату 65 % професійної працездатності, з яких за травмою 1982 року - 5 % повторно, за травмою 1996 року - 15 % повторно, у зв'язку з профзахворюваннями - 45 % вперше.

Вважаючи, що, у зв'язку із втратою професійної працездатності, йому завдано моральну шкоду, просив суд, з урахуванням уточнень, стягнути з відповідачів на його користь по 10 тис. грн. з кожного на відшкодування завданої шкоди: з ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" - за заподіяння моральної шкоди внаслідок травм 1982 року та 1996 року, а з відділення ВД ФССНВВПЗ України в м. Сумах - за заподіяння моральної шкоди внаслідок професійних захворювань.

Рішенням Зарічного районного суду м. Сум від 12 листопада

2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 9 січня 2008 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" на користь позивача 1 100 грн. на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні позову в іншій частині ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе", посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, просить постановлені у справі рішення в частині стягнення з ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" на користь позивача моральної шкоди в розмірі

1 100 грн. скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що висновком МСЕК від 29 червня 1995 року ОСОБА_1 вперше встановлено втрату 5 % професійної працездатності у зв'язку із травмою на виробництві 2 липня 1982 року. Згідно з п. 15.1 акту про нещасний випадок на виробництві № 174 від

5 липня 1982 року, причиною нещасного випадку є недостатній контроль з боку майстра ОСОБА_2 за застосуванням індивідуальних засобів захисту.

Висновком МСЕК від 25 червня 2001 року позивачу встановлено втрату 20 % професійної працездатності, з яких за травмою 1982 року - 5% повторно, за травмою 1996 року - 15% вперше. Згідно п. 11.3 акту про нещасний випадок на виробництві № 137 від 13 вересня 1996 року, причиною нещасного випадку є необережність самого ОСОБА_1, який допустив порушення п 2.1 Інструкції з техніки безпеки №1.

Висновком МСЕК від 26 березня 2007 року ОСОБА_1 встановлено втрату 65% професійної працездатності, з яких: за травмами 1982 року - 5 %, 1996 року - 15 % повторно, у зв'язку з профзахворюваннями - 45 % вперше.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що у зв'язку із травмуванням на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, обов'язок відшкодування такої шкоди, завданої у зв'язку із травмою 1982 року, необхідно покласти на ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе", а у відшкодуванні моральної шкоди, завданої у зв'язку з виробничою травмою 1996 року, яка трапилася з вини самого ОСОБА_1, слід відмовити за необґрунтованістю позовних вимог.

Проте повністю погодитися з висновками судів не можна виходячи з наступного.

Висновок суду про відмову у стягненні із ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" моральної шкоди, завданої внаслідок травми 1996 року ґрунтується на вимогах закону. Оскільки нещасний випадок 6 червня 1996 року з ОСОБА_1 стався з вини самого позивача, а пп. 1, 2 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (472-93-п) (далі - Правила), передбачено відшкодування такої шкоди тільки у випадку, коли вона заподіяна з вини підприємства, суд правильно відмовив у задоволенні цих позовних вимог за їх необґрунтованістю.

Стягуючи із ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" 1 100 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок травми 1982 року, суд першої інстанції виходив з того, що право на таке відшкодування передбачене пп. 1, 2, 11 Правил.

Погоджуючись із висновками суду першої інстанції та залишаючи рішення без змін, апеляційний суд зазначав у своїй ухвалі, що відповідно до

ст. 83 ЦК УРСР 1963 року так як і ст. 268 ЦК України 2003 року позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав.

Однак з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок травми 1982 року, у позивача виникло з 29 червня 1995 року, коли висновком МСЕК йому було встановлено втрату 5 % професійної працездатності.

Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 100 грн. ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" під дію ст. 83 ЦК УРСР 1963 року не підпадають.

Передбачений ст. 71 ЦК УРСР 1963 року трирічний строк позовної давності для вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок травми 1982 року, сплинув 30 червня 1998 року, тобто до набрання чинності ЦК України (435-15) 2003 року.

Правила ЦК України (435-15) 2003 року про позовну давність, зокрема ст. 268 ЦК України, до спірних правовідносин не застосовуються відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) 2003 року.

За таких обставин, судом, у порушення вимог ст. 10, 213, 214 ЦПК України, не перевірено доводи представника ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" щодо пропуску позивачем строку позовної давності та не встановлено причини пропуску позивачем цього строку.

З огляду на викладене, постановлені в даній справі рішення в частині покладення на ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" обов'язку із відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 100 грн., завданої внаслідок травми на виробництві 1982 року, підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Зарічного районного суду м. Сум від 12 листопада 2007 року та ухвала апеляційного суду Сумської області від 9 січня 2008 року в частині відмови у стягненні з відділення ВД ФССНВВПЗ України в м. Сумах моральної шкоди, завданої у зв'язку з професійними захворюваннями, та відмови у стягненні з ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" моральної шкоди, завданої внаслідок травми 1996 року, не оскаржуються.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Сум від 12 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 9 січня 2008 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок травми на виробництві 1982 року, скасувати.

Справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.