Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого: Яреми А.Г.

Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.I., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до товариства з обмеженою відповідальністю "Макс" про усунення перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2005 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Макс" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позивач зазначала, що на підставі договору купівлі-продажу від 4 травня 2005 року вона є власником АДРЕСА_1, попередньому власнику якого на підставі договору оренди землі від 30 березня 2003 року було надано у користування для обслуговування жилого будинку земельну ділянку площею 0, 0587 га строком на 3 роки. Після укладення договору купівлі-продажу дана земельна ділянка перейшла в її користування.

Оскільки при проведенні будівельних робіт на суміжній ділянці відповідачем самовільно захоплено частину її ділянки та пошкоджену дерев'яну огорожу, чим заподіяно матеріальну шкоду та шкоду, позивач просила стягнути з відповідача 3595 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Iвано-Франківського міського суду від 11 червня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Iвано-Франківського області від 5 грудня 2007 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

В ході розгляду справи суди першої та апеляційної інстанції прийшли до висновку, що відсутні підстави для захисту неіснуючого права позивачки, так як у ОСОБА_1 не вникло право користування земельною ділянкою площею 0,0587 га, оскільки умовами договору оренди від 30 березня 2004 року не передбачено переходу прав орендаря до нового власника будинку і питання про перехід права на земельну ділянку не було визначено додатковою письмовою угодою з орендодавцем.

Однак таким висновком цілком погодитись не можна виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 377 Цивільного кодексу України (435-15) , якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідні роз'яснення дані в п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) .

Судами встановлено, що 30 березня 2004 року між ОСОБА_2 та виконавчим комітетом Iвано-Франківської міської ради було укладено договір на право тимчасового користування на умовах оренди земельною ділянкою площею 0,0587 га по АДРЕСА_1з цільовим призначенням земельної ділянки - для обслуговування жилого будинку. Пунктами 1.1 та 5.3 зазначеного договору обумовлено, що земельна ділянка надається у тимчасове платне користування строком на три роки з моменту його підписання та державної реєстрації. У разі переходу права власності на вищевказану земельну ділянку до інших осіб, договір оренди зберігає чинність для нового власника.

Згідно договору купівлі-продажу від 4 травня 2005 року ОСОБА_2 відчужила АДРЕСА_1 ОСОБА_1

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод в користуванні та відшкодування шкоди з тих підстав, що ОСОБА_1 не набула ні права власності ні права користування земельною ділянкою, оскільки Державний акт на право приватної власності на землю не видавався і договір оренди земельної ділянки не укладався, суд не врахував положень ст. 377 ЦК України (435-15) та не перевірив на якій земельній ділянці розташована частина будинку, що перейшла у власність позивачки за договором купівлі-продажу, і яка частина ділянки необхідна для обслуговування даної частини будинку, та не перевірив чи не порушено право позивачки на користування цією земельною ділянкою.

Судами залишено поза увагою доводи позивачки щодо відшкодування вартості пошкоджених споруд, огорожі, право власності на які перейшло до неї за договором купівлі-продажу від 4 травня 2005 року.

При цьому суд не з'ясував які саме споруди, з приводу яких виник спір, знаходяться у власності позивачки.

Посилаючись на відсутність у позивачки доказів в частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди, суд не взяв до уваги і не дав ніякої оцінки наявним у справі висновку експерта (а.с.25-29), протоколу огляду місця події, складеному дізнавачем Iвано-Франківського МВ УМВС (а.с.22-24), акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства (а.с.86), висновку Iвано-Франківського міського управління земельних ресурсів (а.с.101).

Зазначені порушення та недоліки залишились також поза увагою апеляційного суду.

За таких порушень норм матеріального та процесуального права судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338, 343, 344 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.

Рішення Iвано-Франківського міського суду від 11 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Iвано-Франківського області від 5 грудня 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.