Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Григор'євої Л.I.,

суддів: Барсукової В.М., Балюка М.I.,

Данчука В.Г., Косенка В.Й., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5про виселення; за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, виконавчого комітету Вінницької міської ради, КЕЧ Замостянського району м. Вінниці про визнання ордера недійсним, визнання права на житло, спонукання до укладення договору найму жилого приміщення та визнання ордера частково недійсним; за позовом Командування Повітряних Сил Збройних Сил України (далі - Командування) до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, виконавчого комітету Вінницької міської ради, КЕЧ Замостянського району м. Вінниці про визнання ордерів недійсними та виселення,

в с т а н о в и л а:

18 липня 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про виселення.

Свої вимоги обгрунтовувала тим, що в порядку поліпшення житлових умов згідно з рішенням Вінницької міської ради від 26 жовтня 2000 року № 1563 їй надано однокімнатну АДРЕСА_1, яку 27 жовтня 2000 року зобов'язалися звільнити відповідачі у зв'язку з наданням їм цим же рішенням двокімнатної АДРЕСА_2

5 грудня 2000 року їй та відповідачам видано відповідні ордери.

Своїм правом на зайняття наданого їм житла відповідачі скористалися, але ухиляються від належного виконання даного ними зобов'язання про звільнення наданої їй квартири, чим порушують її житлові права.

На підставі ст. ст. 98, 109 ЖК України (5464-10) ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

1 вересня 2005 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 пред'явили зустрічний позов до ОСОБА_1, виконавчого комітету Вінницької міської ради, КЕЧ Замостянського району м. Вінниці про визнання ордера, виданого на ім'я ОСОБА_1, на право вселення в однокімнатну АДРЕСА_1недійсним; визнання частково недійсним ордера, виданого на ім'я ОСОБА_2, на право вселення в двокімнатну АДРЕСА_2, виключити з ордера позивачів за цим позовом - ОСОБА_5 і ОСОБА_3; визнання за ними права користування однокімнатною квартирою та укладення договору найму.

Свої вимоги обгрунтовували тим, що ОСОБА_1 отримала квартиру незаконно, оскільки не перебувала на квартирному обліку. Ордер видано на фактично зайняте жиле приміщення. Зобов'язання про звільнення однокімнатної квартири вони не підписували.

10 квітня 2007 року Командування звернулось у суд із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, виконавчого комітету Вінницької міської ради, КЕЧ Замостянського району м. Вінниці про визнання недійсними ордерів, виданих 5 грудня 2000 року на ім'я ОСОБА_1 на право вселення в однокімнатну ОСОБА_4та на ім'я ОСОБА_2 на право вселення у АДРЕСА_2, і про виселення сім'ї ОСОБА_2із наданого жилого приміщення.

У заяві зазначали, що при вирішенні питання про надання житла сім'ї ОСОБА_2і ОСОБА_6надали невірну інформацію щодо необхідності в поліпшенні житлових умов.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 17 травня 2007 року в задоволенні позовів ОСОБА_1 і Командування відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_5 та ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним ордер, виданий на ім'я ОСОБА_1, від 5 грудня 2000 року на АДРЕСА_1. Визнано частково недійсним ордер, виданий на ім'я ОСОБА_2, від 5 грудня 2000 року на АДРЕСА_2 в частині включення в ордер ОСОБА_5 і ОСОБА_3 та виключено їх із ордера. Визнано за ОСОБА_5, ОСОБА_3 право користування АДРЕСА_1. Зобов'язано КЕЧ м. Вінниці укласти з ОСОБА_5 та ОСОБА_3. договір найму АДРЕСА_1

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 2 листопада 2007 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким виселено ОСОБА_5, ОСОБА_3 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 із АДРЕСА_1з усіма проживаючими з ними особами без надання іншого жилого приміщення. У задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_5, ОСОБА_3. та Командування відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_3 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 просять рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України (1618-15) рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Районний суд, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, виходив із того, що вона не перебувала на квартирному обліку та не потребувала поліпшення житлових умов, і ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не підписували зобов'язання про звільнення займаного житла. У позові Командування суд відмовив за недоведеністю позовних вимог.

Апеляційний суд, скасовуючи вказане рішення суду та ухвалюючи нове рішення про виселення сім'ї ОСОБА_2зі спірної однокімнатної квартири, виходив із того, що вони в повному складі висловили згоду на вселення в надану двокімнатну квартиру, вважав, що оскільки ОСОБА_5 і ОСОБА_3 (діти) на час надання та заселення двокімнатної квартири перебували на навчанні в інших містах, то зобов'язання про звільнення однокімнатної квартири за них фактично виконали їхні батьки - ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. 213 ЦПК України (1618-15) , ухвалюючи нове рішення, належним чином не перевірив доводи ОСОБА_5 про те, що він не підписував зобов'язання про звільнення спірної квартири, хоча вже був повнолітнім і навчався в іншому місті, після закінчення навчання повернувся в м. Вінницю та живе в спірній однокімнатній квартирі.

З'ясування вказаних обставин має правове значення для розгляду вимог сім'ї ОСОБА_2про визнання частково недійсним ордера на вселення в двокімнатну квартиру, виданого на ім'я ОСОБА_2, і визнання недійсним ордера на спірну однокімнатну квартиру.

У порушення вимог ст. ст. 213, 316 ЦПК України (1618-15) апеляційний суд не перевірив і не дав належної оцінки доводам ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_1 постійно проживала у власному будинку в с. Писарівка Вінницької області, у зв'язку з чим житлова комісія в/ч А 0155 24 січня 2002 року прийняла рішення про відсутність у ОСОБА_1 права на спірну однокімнатну квартиру (а.с. 23).

У справі є довідки не тільки сільської ради з печаткою про постійне місце проживання ОСОБА_1 у с. Писарівка, а також довідки Писарівської дільничної лікарні від 3 лютого 2003 року, від 3 серпня 2005 року про те, що ОСОБА_1 зверталася до них за медичною допомогою в 1994, 2001, 2002, 2004 роках (а.с. 33, 34).

Суд указаним доказам оцінки не дав.

За таких обставин рішення апеляційного суду не можна вважати законним і обгрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню.

Не можна погодитися і з рішення суду першої інстанції, оскільки суд також у порушення вимог ст. 213 ЦПК України (1618-15) не перевірив усі доводи та заперечення представника ОСОБА_1

Так, за повідомленням УВС Тамбовської області дочка ОСОБА_2, ОСОБА_3, проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3і паспортно-візовою службою Совєтського районного відділу внутрішніх справ м. Тамбова на неї оформлений паспорт і вона є громадянкою Російської Федерації.

Відповідно до вимог законодавства України ОСОБА_3 - громадянка іноземної держави не може перебувати на квартирній черзі в Україні та отримати житло.

Згідно з приписом військової прокуратури Вінницького гарнізону від 12 січня 2006 року про усунення порушень житлового законодавства рішенням житлової комісії в/ч А 0215 від 22 лютого 2006 ОСОБА_2 та членів його сім'ї (чотири особи) знято з квартирного обліку (а.с. 169, 170).

На підставі наведеного та керуючись ст. 336 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5задовольнити частково.

Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 17 травня 2007 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 2 листопада 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.