6-2708св08 Про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРС" (далі - ТОВ "ЗАРС") до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7; третя особа - державне підприємство "Одеська залізниця" (далі - ДП "Одеська залізниця"), про визнання недійсним договору купівлі-продажу, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ТОВ "ЗАРС" про усунення перешкод у праві користування квартирою, зобов'язання видати довідку про реєстрацію місця проживання, довідку про відсутність заборгованості з оплати за квартиру та розрахункові книжки з оплати комунальних послуг за квартиру, за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 5 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2007 року,

встановила:

У листопаді 2006 року ТОВ "ЗАРС" звернулося з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу АДРЕСА_1 укладеного відповідачами й посвідченого 2 листопада 2005 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 Зазначала, що відповідно до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 22 серпня 2002 року № 237 товариство було замовником будівництва восьми поверхового, трисекційного житлового будинку на земельній ділянці в провулку Цегляному, 3 у м. Одесі, який був введений в експлуатацію 19 травня 2006 року і з цього часу став завершеним об'єктом житлового фонду. Однак до введення житлового будинку в експлуатацію відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - без законних підстав отримали ордер від 26 липня 2005 року № 7229 серії ПР на право зайняття АДРЕСА_1

22 вересня 2005 року вони звернулися до Приморського районного суду

м. Одеси з позовом до комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" Одеської міської ради (далі - КП "ОМБТI і РОН") про визнання приватизації зазначеної квартири такою, що відбулася, визнання за ними права власності на квартиру та про зобов'язання зареєструвати за ними право власності на цю квартиру, приховавши при цьому факт незаконного заселення в зазначену квартиру, оскільки будинок не був зданий в експлуатацію.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси позов було задоволено. Після набрання рішенням законної сили відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - зареєстрували право власності й уклали договір купівлі-продажу АДРЕСА_1із ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8 № 3499. ТОВ "ЗАРС" вважає, що на момент укладення зазначеного договору та видачі ордера ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 спірної квартири як об'єкта житлового фонду не існувало, існував лише об'єкт незавершеного будівництва, власником якого було товариство як замовник будівництва. Крім того ордер від 27 липня 2005 року № 7229 серії ПР на зазначену квартиру був виданий на підставі постанови керівництва Одеської залізниці та президії Дорпрофсожу від 21 червня 2005 року № Н-6/249а/П-51/954, яку було скасовано постановою керівництва Одеської залізниці та президії Дорпрофсожу від 21 липня 2005 року № П-52/111-4. У зв'язку з цим ТОВ "ЗАРС" звернулося до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Приморської районної державної адміністрації м. Одеси про визнання ордера недійсним. Просило позов задовольнити на підставі ст. ст. 331, 658, 876 ЦК України (435-15) .

ОСОБА_9 звернувся із зустрічним позовом до ТОВ "ЗАРС" про усунення перешкод у праві користування АДРЕСА_1, зобов'язання видати довідку за формою № 1 про реєстрацію місця проживання за зазначеною адресою, довідку про відсутність заборгованості з оплати за вказану квартиру та розрахункові книжки з оплати комунальних послуг за цю квартиру, указуючи, що на його неодноразові звернення про видачу йому документів для здійснення оплати всіх видів житлово-комунальних послуг відповідач відмовив.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 5 липня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2007 року позов ТОВ "ЗАРС" задоволено. В задоволенні позову ОСОБА_9 відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ "ЗАРС", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що відповідно до рішення виконкому Одеської міської ради від 22 серпня 2002 року № 237 ТОВ "ЗАРС" передано функції замовника на будівництво восьмиповерхового трисекційного житлового АДРЕСА_1

Розпорядженням Приморської районної держадміністрації Одеської міської ради від 19 травня 2006 року № 1105 затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття зазначеного будинку в експлуатацію та присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1

10 вересня 2003 року між ТОВ "ЗАРС" і ДП "Одеська залізниця" був укладений договір № 10/09 про пайову участь у будівництві, за умовами якого останньому в рахунок пайової участі протягом місяця після завершення будівництва й прийняття будинку передається у власність квартира № 27 у зазначеному будинку (а.с. 146-147).

На час вирішення судами справи зазначена квартира за актом ТОВ "ЗАРС" у власність ДП "Одеська залізниця" не передана.

Разом з тим до прийняття будинку в експлуатацію та передачі квартири у власність ДП "Одеська залізниця" рішенням адміністрації і ЖПК ЛД на Одеській залізниці УМВС України на транспорті від 22 липня 2005 року (протокол № 5 від 21 липня 2005 року) цю квартиру було надано ОСОБА_1, а розпорядженням Приморської районної держадміністрації Одеської міської ради від 26 липня 2005 року № 1970, йому видано ордер на цю квартиру на сім'ю у складі шести осіб, в якій вони зареєструвалися 27 липня 2005 року (а.с. 11-12).

На підставі рішення Приморського районного суду від 11 жовтня 2005 року ОСОБА_1 та члени його сім'ї зареєстрували спірну квартиру в КП "ОМБТI і РОН" 26 жовтня 2005 року на праві спільної часткової власності, а 2 листопада 2005 року уклали із ОСОБА_9 договір купівлі-продажу цієї квартири (а.с. 18).

3 листопада 2005 року зареєстровано право власності ОСОБА_9на спірну квартиру.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 6 вересня 2006 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2005 року, на підставі якого за ОСОБА_1 і членами його сім'ї зареєстровано право власності на спірну квартиру скасовано й при новому розгляді ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 3 липня 2007 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6 до КП "ОМБТI та РОН" Одеської міської ради, ТОВ "ЗАРС" про визнання приватизації квартири такою, що відбулася, та зобов'язання зареєструвати право власності на цю квартиру закрито відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України (1618-15) , а позовні вимоги останніх у частині визнання права власності на зазначену квартиру - залишено без розгляду відповідно до п. 5 ст. 207 ЦПК України (1618-15) (а.с. 195-196).

Постановою керівництва Одеської залізниці та президії Дорпрофсожу від 21 липня 2005 року постанову від 21 червня 2005 року скасовано.

Задовольняючи позов ТОВ "ЗАРС" про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 2 листопада 2005 року, укладеного між ОСОБА_1 і членами його сім'ї із ОСОБА_9, суди обгрунтовано виходили з порушення зазначеним договором прав позивача як власника спірної квартири до передачі її ДП "Одеська залізниця" та вимог чинного законодавства: ст. ст. 328, 331, 658, 876 ЦК України (435-15) , п. 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/51, ураховуючи, що на момент вчинення угоди - 2 листопада 2005 року - житловий будинок і спірна квартира в ньому не були об'єктом власності ДП "Одеська залізниця" і ОСОБА_1 оскільки житловий будинок не був прийнятий в експлуатацію і як об'єкт незавершеного будівництва належав замовнику ТОВ "ЗАРС", з володіння якого це майно вибуло не з його волі іншим шляхом.

З огляду на викладене апеляційний суд обгрунтовано залишив без змін рішення суду першої інстанції.

Установлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України (1618-15) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.