Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Пшонки М.П., Берднік I.С.,

Костенка А.В., Лященко Н.П., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус ОСОБА_5про визнання договору купівлі-продажу квартири частково недійсним, визнання права власності на 2/3 частини квартири, за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2на рішення апеляційного суду Харківської області від 25 жовтня 2007 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2007 року позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, в якому просили визнати частково недійсним договір купівлі-продажу АДРЕСА_1та перевести на них права й обов'язки покупців. Свої вимоги вони мотивували тим, що разом з матір'ю набули в порядку приватизації право власності на АДРЕСА_2. 4 грудня 1998 року мати продала квартиру, а за гроші, отримані від продажу, придбала квартиру в м. Харкові, оформивши її на себе. На час укладення угоди позивачі були неповнолітніми й не знали про порушення їхніх прав.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 2 серпня 2007 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав за позивачами право власності на АДРЕСА_1по 1/3 частини квартири за кожним.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 25 жовтня 2007 року рішення міського суду змінено, визнано частково недійсним договір купівлі-продажу АДРЕСА_1та переведено права покупців (на 2/5 частини цієї квартири) на ОСОБА_1, ОСОБА_2 Визнано за ними право власності по 1/5 частини квартири за кожним.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивачів, суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 мають право власності на квартиру по 1/3 частини за кожним.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_3 спірну квартиру купила, перебуваючи в шлюбі із ОСОБА_4, а тому частка позивачів в цій квартирі складає по 1/5 частині за кожним.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України (1618-15) під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджується; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин тощо.

Судами встановлено, що АДРЕСА_2належала позивачам та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності. Квартира була продана відповідачкою за 4 тис. грн.

АДРЕСА_1була придбана ОСОБА_3 у січні 1995 року під час зареєстрованого шлюбу із третьою особою - ОСОБА_4, який залучений до справи без самостійних вимог щодо предмету спору.

Обгрунтовуючи правові підстави заявленого позову про визнання договору купівлі-продажу квартири частково недійсним, визнання права власності на 2/3 частини квартири, позивачі зазначили, що на момент укладення договору купівлі-продажу спірної квартири вони, будучи неповнолітніми, були протиправно позбавлені права власності на житло.

ОСОБА_3 посилалася на те, що дійсно спірна квартира належала сторонам на праві спільної часткової власності.

Усупереч вимогам ст. ст. 212, 214 ЦПК України (1618-15) суд першої інстанції зазначені доводи та надані сторонами докази не перевірив, незважаючи на те, що вони мають суттєве значення для правильного вирішення справи та в достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин, часом їх виникнення і правовою нормою, що їх регулює.

Крім того, не мотивований і висновок як суду першої так і апеляційної інстанції про перерозподіл часток у житловій площі за відсутності вимог третьої особи.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України (1618-15) .

Керуючись ст. 338, 344, 345 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 2 серпня 2007 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 25 жовтня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.