6-6704св08 Про визнання незаконними державних актів на право власності та користування земельними ділянками - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, а також за зустрічним позовом ОСОБА_3,ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, виконавчого комітету Iвано-Франківської міської ради, Iвано-Франківського міського управління земельних ресурсів про визнання незаконними державних актів на право власності та користування земельними ділянками за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Iвано-Франківської області від 22 січня 2008 року,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, посилаючись на те, що земельні ділянки належить їм на законних підставах відповідно до державних актів на право власності та користування, однак відповідачі чинять їм перешкоди у користуванні ними.

В січні 2003 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та виконкому Iвано-Франківської міської ради про визнання незаконними виданих відповідачам державних актів на землю з тих підстав, що спірні земельні ділянки належать до прибудинкової території будинку, в якому їм належать на праві власності квартири.

Рішенням Iвано-Франківського міського суду від 20 листопада 2007 року первісний позов задоволено, а в зустрічному відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Iвано-Франківської області від 22 січня 2008 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову про визнання незаконним Державного акта на право постійного користування землею, виданого 1 липня 1999 року на ім'я ОСОБА_2 скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким зазначений акт визнано незаконним. Також відмовлено у задоволенні первісного позову. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення апеляційного суду щодо відмови в їх позові та задоволенні зустрічного та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на його необгрунтованість та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково.

Відповідно до змісту ч. 5 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) , ст. 42 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЗК України 1991 року та ст. 42 нині чинного ЗК України 2001 року власники квартир багатоквартирного будинку державного житлового фонду мають право користування закріпленою за будинком прибудинковою територією.

Згідно з п. 2.4 чинного на час надання спірної земельної ділянки у користування ОСОБА_2 Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або у спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків, затвердженого наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Держжитлокомунгоспу України та Фонду державного майна України від 5 квітня 1996 року № 31/30/53/396 (z0203-96) , відведення земельної ділянки прибудинкової території відбувається на підставі затвердженого відповідним органом місцевого самоврядування проекту поділу території мікрорайону (кварталу).

Суд на зазначене уваги не звернув та не з'ясував чи відведена у встановленому законом порядку земельна ділянка прибудинкової території будинку, в якому ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належать на праві власності квартири, чи закріплено межі цієї земельної ділянки, чи справді спірну земельну ділянку площею 0,0011 га рішенням виконкому Iвано-Франківської міської ради від 18 травня 1999 року надано у користування ОСОБА_2 за рахунок прибудинкової території, право на яку мають ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без вилучення її у встановленому законом порядку, відтак, чи наданням спірної земельної ділянки у користування ОСОБА_2 порушено право зазначених осіб на цю земельну ділянку та чиє підстави для висновку про те, що вони неправомірно чинять ОСОБА_2 перешкоди у її користуванні.

Крім того, суду слід було з'ясувати коло осіб, яким також належать на праві власності квартири в будинку і які, відповідно, мають право користування прибудинковою територією, та залучити їх до участі у справі як третіх осіб.

Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України (1618-15) є підставою для скасування рішення суду з передачею справи на новий розгляд. Оскільки зазначене порушення допущено судом першої інстанції і не було усунено апеляційним судом справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Iвано-Франківської області від 22 січня 2008 року в частині скасування рішення Iвано-Франківського міського суду від 20 листопада 2007 року та ухвалення в цій частині нового рішення скасувати і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.