6-5009св07 Про визнання права власності на частину майна та за зустрічним позовом про поділ майна подружжя - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Житлово-будівельний кооператив "Кристал-16", про визнання права власності на частину майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 червня 2007 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд із названим позовом.

Зазначала, що з 7 липня 1979 року по 1 листопада 2001 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох повнолітніх дочок: ОСОБА_3 IНФОРМАЦIЯ_1народження та ОСОБА_4 IНФОРМАЦIЯ_2 народження.

За час шлюбу вони набули у спільну власність майно, а саме: трикімнатну кооперативну квартиру АДРЕСА_1, пайовий внесок за яку повністю виплатили 27 березня 1992 року; житловий будинок та земельну ділянку в с. Межирічка Радомишльського району Житомирської області, який придбали 28 грудня 1993 року; незакінчений будівництвом житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_2, який придбали 2 грудня 1998 року; а також автомобіль ВАЗ 21013, який зареєстрували на ім'я відповідача 25 липня 1997 року.

Посилаючись на те, що при будівництві кооперативної квартири сума першого внеску, що складала 4000 крб., була надана її батьками, а залишок паєнагромаджень в сумі 6703 крб. сплачені підприємством, на якому вона працювала, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, на 1/2 частину житлових будинків з присадибними ділянками та на 1/2 частину автомобіля.

ОСОБА_2 пред'явив зустрічний позов, у якому просив суд поділили нажите подружжям за час шлюбу побутове майно на суму 2800 грн., виділивши ОСОБА_1 холодильник "Мінськ", набір меблів, два серванти, книжковий шкаф, м'який куточок для кухні, шафи для прихожої та стягнувши з неї на його користь грошову компенсацію в сумі 1400 грн.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26 червня 2007 року, первісний позов задоволено частково: визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, 1/2 частину житлового будинку та земельної ділянки в с. Межирічка Радомишльського району Житомирської області, 1/2 частину незакінченого будівництвом житлового будинку та земельної ділянки в АДРЕСА_2 та 1/2 частину автомобіля ВАЗ 21013, а в решті вимог первісного позову та в зустрічному позові відмовлено.

В обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_2 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень в частині вирішення первісного позову та ухвалення нового рішення по суті справи.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частково задовольняючи первісний позов, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що набуте ОСОБА_2. і ОСОБА_1 під час шлюбу майно є їх спільною сумісною власністю, а тому підлягає поділу між ними в рівних частках.

Проте повністю погодитись з таким висновком судів не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України (1618-15) - рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 цього Кодексу - під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При вирішенні вимог первісного позову про поділ житлового будинку та земельної ділянки в с. Межирічка Радомишльського району Житомирської області й незакінченого будівництвом житлового будинку та земельної ділянки в АДРЕСА_2, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_2 є титульним власником як самих будинків, так і земельних ділянок біля них.

Проте цей висновок зроблений з порушенням вимог процесуального права, оскільки не грунтується на матеріалах справи.

Вирішуючи справу, місцевий суд, в порушення вимог ст. 213 і 214 ЦПК України (1618-15) , не звернув уваги на те, що відповідач на підставі договору купівлі-продажу від 28 грудня 1993 року є титульним власником лише житлового будинку (а.с. 9), а на підставі договору купівлі-продажу від 29 вересня 1998 року - незакінченого будівництвом житлового будинку готовністю 11 % (а.с. 143); що ці договори відповідачем було укладено до набрання чинності ЗК України 2001 року та ЦК України (435-15) 2003 року; не з'ясував правовий статус спірних земельних ділянок та незавершеного будівництва на час вирішення справи в суді; а також не встановив, яка саме правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Апеляційний суд, у порушення вимог ст. 303 ЦПК України (1618-15) , на зазначені обставини уваги не звернув та належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги.

За таких обставин, ухвалені в справі судові рішення в частині вирішення первісного позову не можна визнати законними й обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України (1618-15) , з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судові рішення в частині вирішення зустрічного позову не оскаржувалися.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 червня 2007 року в частині вирішення вимог первісного позову скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.