Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Головуючого - Яреми А.Г.,

Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.I., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Сервіс" до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості по оплаті витрат на утримання будинку, прибудинкової території та житлово-комунальних послуг,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2007 року ТОВ "Сервіс" звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідачка є власником квартири АДРЕСА_1, утримання будинку, прибудинкової території та надання житлово-комунальних послуг здійснює ТОВ "Сервіс" і 1 липня 2004 року ОСОБА_1 уклала з товариством договори про участь у витратах на утримання будинку й прибудинкової території, проте належним чином не оплачує витрати та житлово-комунальні послуги, в результаті чого утворилась заборгованість.

Позивач просив стягнути заборгованість по оплаті витрат на утримання будинку, прибудинкової території та житлово-комунальних послуг по офісним приміщенням в сумі 21197 грн. 66 коп. та 3% річних - 1032 грн. 75 коп., а також по квартирі в сумі 5224 грн. 20 коп. та 3% річних - 217 грн. 13 коп.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 серпня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 4 грудня 2007 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційних скаргах ТОВ "Сервіс", об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) "Софія-1" просять скасувати ухвалені в справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належать на праві власності ОСОБА_1 1 липня 2004 року між ТОВ "Сервіс" та ОСОБА_1 укладено договори про участь у витратах на утримання будинку й прибудинкової території, 24 листопада 2005 року власниками приміщень будинку АДРЕСА_2 створене ОСББ "Софія-1".

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що ТОВ "Сервіс" не є об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, не є членом такого об'єднання, тому відповідачка не порушувала прав позивача, крім того, дія договорів про участь у витратах на утримання будинку й прибудинкової території припинилася з 31 грудня 2005 року, й ТОВ "Сервіс" не надало доказів про наявність у ОСОБА_1 заборгованості.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Згідно статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 6 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.

Згідно зазначених норм закону споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

В обгрунтування позову ТОВ "Сервіс" зазначало, що ОСОБА_1 і після припинення дії договорів користувалася та на даний час користується послугами, які надає товариство, не подала заяви про відмову від користування послугами й частково оплачує їх, однак визначає суму на власний розсуд, хоча ТОВ "Сервіс" щомісячно направляє їй квитанції про оплату послуг. На підтвердження позовних вимог позивачем надано акти звірки розрахунків і таблиці по нарахованих та сплачених ОСОБА_1 платежах за комунальні послуги в період з 2005 року по 2007 рік, на підставі яких позивачем визначена сума заборгованості відповідачки.

ОСОБА_1 вважала вимоги ТОВ "Сервіс" безпідставними, зазначаючи те, що між ними з 31 грудня 2005 року відсутні договірні відносини, вона не порушувала права позивача, не доручала разом з іншими співвласниками будинку саме позивачу здійснювати управління загальним майном будинку та забезпечувати його експлуатацію, ТОВ "Сервіс" не має права вимоги.

При цьому відповідачка не заперечувала, що отримувала від ТОВ "Сервіс" рахунки, разом з тим одночасно вказувала, що позивач не надав доказів на підтвердження виставлення їй рахунків, а своєї позиції щодо користування житлово-комунальними послугами після грудня 2005 року ОСОБА_1 не висловила.

Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України (1618-15) пояснень сторін належним чином не перевірив, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин, не встановив та не зазначив у рішенні чи надавало ТОВ "Сервіс" відповідачці житлово-комунальні послуги, в якому обсязі, а також чи користувалася ОСОБА_1 відповідними послугами, чи оплачувала їх та в якому розмірі, не перевірив розрахунків оплати таких послуг з огляду на надані позивачем акти звірки розрахунків і таблиці по нарахованих та сплачених ОСОБА_1 платежах за комунальні послуги в період з 2005 року по 2007 рік.

Крім того, звертаючись до суду з позовом, ТОВ "Сервіс" зазначало, що 24 листопада 2005 року було створене ОСББ "Софія-1", а тому з огляду на положення Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (2866-14) дії ОСОБА_1 порушують права інших членів об'єднання й тягнуть за собою її відповідальність.

Відсутність у ТОВ "Сервіс" права вимоги в зв'язку зі створенням ОСББ "Софія-1" суд зазначив однією з підстав відмови в задоволенні позову, при цьому з урахуванням положень статті 35 ЦПК України (1618-15) не обговорив питання залучення ОСББ "Софія-1" до участі в справі.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України (1618-15) належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною 2 статті 338 ЦПК України (1618-15) .

Керуючись статтею 336 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс", об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Софія-1" задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 серпня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 4 грудня 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.