Колегія суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого: Яреми А.Г.

Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.I., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до управління Пенсійного фонду в Суворовському районі м. Одеси про порушення права на пенсійне забезпечення,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до управління Пенсійного фонду в Суворовському районі м. Одеси про порушення права на пенсійне забезпечення.

Позивач зазначив, що у зв'язку із прийняттям Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) відповідач повинен був зробити йому перерахунок пенсії та відповідних надбавок. Оскільки зазначене відповідачем зроблено не було, тому позивач просив суд задовольнити позов.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 4 жовтня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 8 червня 2006 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦПК України (1618-15) суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

З 1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) , який визначив повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Частиною 2 статті 4 цього Кодексу визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 17 КАС України (2747-15) , компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суб'єктом владних повноважень, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 цього Кодексу, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п.7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України (2747-15) після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, а також апеляційні, касаційні скарги, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Судом встановлено, що вимоги ОСОБА_1 зводяться до визнання незаконними дій управління Пенсійного фонду в Суворовському районі м. Одеси щодо здійснення перерахунку призначеної йому пенсії.

Оскільки спір між сторонами виник з приводу оспорювання дій суб'єкта владних повноважень - управління Пенсійного фонду України, а саме управління Пенсійного фонду в Суворовському районі в м. Одеси при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, пов'язаного з невиплатою пенсії, то він підлягав вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

У порушення зазначених норм процесуального законодавства, суд першої інстанції помилково розглянув непідвідомчий йому спір після 1 вересня 2005 року (після набрання чинності КАС України (2747-15) ) за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) , а суд апеляційної інстанції при перегляді рішення суду першої інстанції на це уваги не звернув та залишив в силі помилково ухвалене рішення.

Ураховуючи, що порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи допустив суд як першої так і апеляційної інстанції, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч.2 ст. 338 ЦПК України (1618-15) , для розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 336, 338, 343, 344 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 4 жовтня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 8 червня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала оскарженню не підлягає.