6-28677св07 Про визнання договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості дійсним - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ) "Вітосан", третя особа - ОСОБА_2, про визнання договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості дійсним, за касаційними скаргами ОСОБА_2та прокуратури Вінницької області на рішення апеляційного суду Вінницької області від 16 жовтня 2007 року,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2004 року ОСОБА_1 пред'явила в суді позов до ЗАТ "Вітосан" про визнання договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості дійсними.

Зазначала, що в серпні 2004 року між нею та відповідачем була укладена усна домовленість про придбання нею частини об'єктів нерухомості, які належать на праві власності ЗАТ "Вітосан" відповідно до свідоцтва про право власності від 20 грудня 2001 року № 78, а саме: бойні під літ. № 25, газобалонного складу під літ № 6, маслокрупцеху під літ. № 5, магазину під літ. № 4, автогаража під літ. № 61, диспетчерської під літ. № 10, автоваг під літ. № 14, боксів для ремонту машин під літ. № 22.

На виконання зазначеної домовленості нею протягом серпня - вересня 2004 року в касу ЗАТ "Вітосан" було внесено 50 000 грн., що підтверджується відповідними квитанціями, а також довідкою ЗАТ "Вітосан" від 3 грудня 2004 року № 313.

Посилаючись на те, що відповідач із невідомих їй причин ухиляється від укладення з нею договору купівлі-продажу зазначених об'єктів нерухомості у формі, встановленій ст. 657 ЦК України (435-15) , позивачка просила задовольнити позов.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 27 липня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 16 жовтня 2007 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

У касаційних скаргах ОСОБА_2 та прокуратура Вінницької області просять скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, апеляційний суд виходив із того, що оскільки ОСОБА_1 та ЗАТ "Вітосан" домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості й відбулося часткове виконання договору, то відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України (435-15) такий договір суд може визнати дійсним.

Проте погодитись із такими висновками суду не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального й процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України (435-15) , якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими документами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Судом установлено, що на момент усної домовленості про купівлю-продаж об'єктів нерухомості між ОСОБА_1 та ЗАТ "Вітосан" у серпні - вересні 2004 року все майно ЗАТ "Вітосан" знаходилося під арештом, починаючи з 8 січня 2004 року, а саме під податковою заставою Вінницького МДПI за несплату товариством податків в бюджет та по державних цільових фондах.

Постановою державного виконавця відділу ДВС Вінницького районного управління юстиції Голубєва С.В. від 8 січня 204 року було накладено арешт на будівлі та споруди ЗАТ "Вітосан", що розташовані за адресою: с. Писарівна, Немирівське шосе, 32.

Копію постанови державного виконавця направлено на виконання до Вінницької районної державної нотаріальної контори та КП ВОБТI.

Цей арешт майна був також внесений до Єдиного реєстру заборон по відчуженню об'єктів нерухомості та знятий лише 30 жовтня 2004 року на підставі постанови заступника начальника підрозділу примусових виконань рішень відділу ДВС Вінницького обласного управління юстиції Iльчика О.Г.

Таким чином, починаючи з 8 січня 2004 року до 27 жовтня 2007 року, а також з 2 листопада 2004 року до теперішнього часу, усе нерухоме майно ЗАТ "Вітосан" знаходиться під арештом.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що генеральний директор ЗАТ "Вітосан" Горбань В.I. у серпні - вересні 2004 року не мав права вчиняти будь-які дії щодо відчуження майна товариства.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов обгрунтованого висновку про те, що недодержання письмової форми угоди, що вимагається законом, не дає суду визнати таку угоду дійсною, а тому немає підстав для задоволення позову.

Крім того, оскільки відповідач у справі в особі генерального директора ЗАТ "Вітосан" Горбаня В.I., в ході домовленості з ОСОБА_1 у серпні-вересні 2004 року приховав від покупця той факт, що частина об'єктів нерухомості ЗАТ "Вітосан", яку вона бажає купити та заплатила за неї кошти в розмірі 50 000 грн., знаходиться під арештом у зв'язку з дебіторською заборгованістю перед державою і громадянами, то в цьому випадку застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України (435-15) є безпідставним і не базується на законі та не створює юридичних наслідків.

Безпідставно скасувавши законне й обгрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні матеріального та процесуального закону.

Ураховуючи наведене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України (1618-15) .

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційні скарги ОСОБА_2та прокуратури Вінницької області задовольнити.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 16 жовтня 2007 року скасувати, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 27 липня 2007 року залишити в силі.