6-26727св07 Про визнання договору дарування недійсним - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 червня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2007 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд із названим позовом.

Зазначали, що 2 липня 2004 року між ними, з одного боку, та ОСОБА_3 й ОСОБА_4, з другого боку, був укладений договір дарування, за яким вони передали безоплатно у власність, а відповідачі прийняли безоплатно у власність частки в статутному фонді ТОВ "Лідо", а саме: ОСОБА_1 передає ОСОБА_4 з належних йому 33 % статутного фонду товариства - 19,6 %, що становить 3626 грн.; ОСОБА_2 передає ОСОБА_4 з належних йому 33 % статутного фонду товариства - 13,4 %, що становить 2479 грн. і ОСОБА_3 - 6,2 %, що становить 1147 грн.

В той же день були проведені збори учасників ТОВ "Лідо", на яких було прийнято рішення про прийняття до складу учасників ТОВ "Лідо" ОСОБА_4, переуступку часток в статутному фонді товариства, внесення змін до статуту товариства та їх реєстрацію в Комінтернівській районній державній адміністрації Одеської області.

8 липня 2004 року з ОСОБА_4 було укладено контракт, як з директором товариства.

У зв'язку зі зміною учасників товариства та на підставі прийнятих рішень були підготовлені відповідні зміни до статуту ТОВ "Лідо", але ці зміни не були зареєстровані у встановленому законом порядку, оскільки рішенням учасників ТОВ "Лідо" від 20 вересня 2004 року постановлено розірвати контракт від 8 липня 2004 року з ОСОБА_4; не проводити реєстрацію змін до статуту, провести скасування договору дарування від 2 липня 2004 року.

Посилаючись на зазначене та вважаючи, що майно, яке належало передачі відповідачам за договором дарування від 2 липня 2004 року дарувальниками не було фактично передано, а обдарованими прийнято, позивачі просили суд визнати договір дарування недійсним.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 червня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2007 року, позов задоволено: визнано договір дарування, укладений між сторонами 2 липня 2004 року, недійсним.

В обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_4 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та передачу справи на новий розгляд до місцевого суду.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірний договір дарування є недійсним, оскільки майно, що належало передачі обдарованим фактично їм не було передано, а відповідачами відповідно не прийнято.

Проте цей висновок зроблено з порушенням вимог процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, розглянувши справу за відсутності ОСОБА_4, місцевий суд вважав, що його належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, оскільки повідомлення про його виклик до суду на 20 червня 2007 року було опубліковано в газеті "Чорноморські новини" від 16 червня 2007 року, проте у судове засідання відповідач не з'явився та про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 74 ЦПК України (1618-15) відповідач, місце проживання (перебування чи роботи) або місцезнаходження якого позивачеві невідоме, навіть після його звернення до адресного бюро і органів внутрішніх справ, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.

У позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили місце проживання відповідача ОСОБА_4 за АДРЕСА_1.

За таких обставин, місцевий суд не мав правових підстав для виклику відповідача на засідання суду в порядку, передбаченому ч. 9 ст. 74 ЦПК України (1618-15) .

Проте в матеріалах справи відсутні належні докази про направлення судових повісток на вказану у позові адресу відповідача.

Таким чином, розгляд справи місцевим судом було проведено з порушенням вимог процесуального закону, оскільки відповідача не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 722 ЦК України (435-15) прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.

Розгляд справи місцевим судом у відсутності відповідача без повідомлення його у спосіб передбачений процесуальним законом, призвело до того, що судом не було встановлено фактів, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, вирішуючи справу, місцевий суд не встановив, чи пов'язує закон можливість визнання договору дарування недійсним з фактами непередачі чи неприйняття дарунку.

Апеляційний суд, у порушення вимог ст. 303 ЦПК України (1618-15) , на зазначені обставини уваги не звернув та належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги.

За таких обставин, ухвалені в справі судові рішення не можна визнати законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України (1618-15) з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 червня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.