Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого

Патрюка М.В.,

суддів:

Берднік I.С.,

Лященко Н.П.,

Костенка А.В.,

Пшонки М.П.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Севастопольської міської державної адміністрації, Севастопольської міської ради, Фонду комунального майна, відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) "Укртелеком" про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру від 24 лютого 2005 року, визнання незаконним наказу начальника управління з питань комунальної власності СМДА від 10 лютого 2005 року та його скасування, визнання за ОСОБА_1 та її дітьми права на приватизацію квартири без згоди ВАТ "Укртелеком", за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Нахімовського районного суду м. Севастополя від 15 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 29 листопада 2007 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2007 року ОСОБА_1 пред'явила в суді позов до Севастопольської міської державної адміністрації, Севастопольської міської ради, Фонду комунального майна, ВАТ "Укртелеком" про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру від 24 лютого 2005 року, визнання незаконним наказу начальника управління з питань комунальної власності СМДА від 10 лютого 2005 року та його скасування, визнання за нею та її дітьми права на приватизацію квартири без згоди ВАТ "Укртелеком".

Зазначала, що з 1987 року вона працює у ВАТ "Укртелеком".

Спільним рішенням адміністрації та профкому Севастопольської дирекції українського державного підприємства електрозв'язку "Укртелеком" від 4 березня 1999 року (протокол №55) їй на сім'ю у складі чотирьох осіб була надана двокімнатна АДРЕСА_1

На підставі ордера на жиле приміщення, виданого Севастопольською міською державною адміністрацією 4 липня 2000 року № 25, вона та члени її сім'ї вселилися в зазначену квартиру та проживають у ній на даний час.

У квітні 2006 року вона звернулася до ВАТ "Укртелеком" з заявою щодо передачі їй квартири в приватну власність шляхом приватизації.

На своє звернення вона отримала відповідь від 31 травня 2006 року, якою їй відмовлено у безкоштовній приватизації квартири та запропоновано укласти договір найму житла, після чого правління ВАТ "Укртелеком" зможе розглянути питання про продаж квартири за залишковою вартістю.

Відмову в приватизації квартири ВАТ "Укртелеком" пояснює тим, що воно є власником квартири відповідно до свідоцтва про право власності від 24 лютого 2005 року, виданого на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 17 листопада 2003 року № 1801-р та наказу начальника управління з питань майна комунальної власності від 10 лютого 2005 року № 95.

Посилаючись на те, що прийняттям наказу начальника управління з питань комунальної власності СМДА від 10 лютого 2005 року та видачею свідоцтва про право власності ВАТ "Укртелеком" на спірну квартиру від 24 лютого 2005 року порушено її право на приватизацію квартири, позивачка просила задовольнити позов.

Ухвалою Нахімовського районного суду м. Севастополя від 15 жовтня 2007 року, залишеною без зміни ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 29 листопада 2007 року, провадження у справі закрито.

У касаційній скарзі позивачка просить скасувати постановлені ухвали судів, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із положень п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України (1618-15) та дійшов висновку про те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відноситься до компетенції адміністративних судів.

З таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він грунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України (1618-15) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулася до суду з позовом за захистом порушеного права на безкоштовну приватизацію житла.

Ураховуючи наведене, зазначений спір є цивільно-правовим і відповідно до вищевказаних норм права підсудний місцевим судам загальної юрисдикції, а не адміністративним судам.

Указані порушення закону залишились поза увагою суду апеляційної інстанції.

За таких обставин колегія суддів вважає, що в суду не було підстав закривати провадження у справі, а тому ухвали судів підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Нахімовського районного суду м. Севастополя від 15 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 29 листопада 2007 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд у суд першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.