Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного

Суду України в складі:

головуючого

Яреми А.Г.,

суддів:

Левченка Є.Ф.,

Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.I.,

Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Олександрія Кіровоградської області про призначення й виплату пільгової пенсії та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2005 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2005 р. ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Олександрія Кіровоградської області (далі - УПФУ) про призначення й виплату пільгової пенсії та відшкодування моральної шкоди.

Зазначала, що 12 листопада 2002 року вона звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Отримавши відмову, оскаржила дії відповідача в судовому порядку. Рішенням Олександрійського міського суду Кіровоградської області від 7 листопада 2003 року, зміненим ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 4 лютого 2004 року, УПФУ зобов'язано розглянути подані нею документи щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За наслідками розгляду цих документів УПФУ відмовило їй в призначені пенсії на пільгових умовах, в зв'язку з тим, що підприємство, на якому вона працювала, не проводило атестації робочих місць.

Посилаючись на зазначене, позивачка просила суд зобов'язати відповідача призначити та виплачувати їй пільгову пенсію з 12 листопада 2002 року та стягнути на її користь 10000 грн. компенсації моральної шкоди.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 травня 2005 року позов задоволено частково: зобов'язано відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах, а в решті вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2005 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивачка посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення місцевого суду.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд вважав, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Проте погодитись з цим висновком апеляційного суду не можна, виходячи з наступного.

Статтею 15 ЦПК України (1618-15) встановлено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

З 1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства (2747-15) (далі - КАС) України (2747-15) .

Відповідно до абзацу 1 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , в редакції Закону України від 6 жовтня 2005 року № 2953-IV (2953-15) , після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, подані і не розглянуті до набрання чинності КАС України (2747-15) , розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п. 1 ч 1 ст. 17 КАС України (2747-15) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оскільки спір між сторонами виник з приводу оскарження ОСОБА_1 дій УПФУ щодо призначення їй пенсії й був вирішений судом першої інстанції по суті до набрання чинності КАС України (2747-15) , то після набрання чинності цим Кодексом зазначена справа підлягала перегляду апеляційним судом в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

За таких обставин, рішення апеляційного суду не можна визнати законним й обгрунтованим, оскільки апеляційний суд після 1 вересня 2005 року не мав процесуальних повноважень для перегляду в порядку цивільного судочинства рішення місцевого суду, ухваленого в справі за спором, що виник з адміністративних правовідносин.

Керуючись ст. 336 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2005 року скасувати, а справу передати до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду для розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала оскарженню не підлягає.