Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Пшонки М.П., Берднік I.С.,

Костенка А.В., Лященко Н.П., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання заповіту недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення апеляційного суду Луганської області від 1 серпня 2007 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати недійсним заповіт на спадкове майно, що був укладений на користь відповідача з порушенням вимог чинного законодавства.

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 14 червня 2007 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1. Визнано недійсним заповіт ОСОБА_3. на користь ОСОБА_2., посвідчений 23 серпня 2006 року та зареєстрований державним нотаріусом у реєстрі за №2-501.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 1 серпня 2007 року рішення районного суду скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. порушує питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що позивачем не надані докази знаходження ОСОБА_3. в час складення заповіту в стані, коли він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. А порушення нотаріусом вимог ст. 1253 ЦК України (435-15) не може бути підставою для визнання заповіту недійсним, якщо він складений відповідно до волевиявлення спадкодавця.

Проте цей висновок суперечить вимогам закону й матеріалам справи.

Як убачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3. за життя був власником будинку АДРЕСА_1.

23 серпня 2006 року ОСОБА_3. склав заповіт, відповідно до якого все його майно переходить у спадщину ОСОБА_2. (а. с. 7). Для посвідчення цього заповіту відповідачем був запрошений нотаріус за місцем проживання спадкодавця.

IНФОРМАЦIЯ_1року ОСОБА_3. помер (а. с. 8).

Судом першої інстанції встановлено, що заповідач мав фізичні вади, за таких обставин нотаріусу необхідно було дотримуватися вимог закону щодо посвідчення заповіту від імені ОСОБА_3.

Статтею 1248 ЦК України (435-15) передбачено, що нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках. При цьому присутність не менше як двох свідків є обов'язкової (ст. 1253 ЦК України (435-15) ).

У порушення цих норм права, а також п. 157 Iнструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 3 березня 2004 року № 20/5, зареєстрованої Міністерством юстиції України 3 березня 2004 року за № 283/8882 (z0283-04) , у заповіті немає записів заповідача про те, що заповіт було прочитано вголос, його посвідчено за відсутності свідків.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про недійсність заповіту, укладеного на користь ОСОБА_2.

Оскільки рішення цього суду відповідає вимогам закону, то рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення районного суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.

Рішення апеляційного суду апеляційного суду Луганської області від 1 серпня 2007 року скасувати, а рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 14 червня 2007 року - залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.