Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Бердник I.С., Лященко Н.П.,

Костенка А.В., Пшонки М.П., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Державна виконавча служба в Хортицькому районі м. Запоріжжя, про стягнення заборгованості по аліментам, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 3 липня 2007 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що згідно з рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2004 року стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина, ОСОБА_3, IНФОРМАЦIЯ_1 народження, у розмірі 150 грн. щомісячно, а також на її утримання в розмірі 100 грн. щомісячно, а всього 250 грн. на місяць.

Відповідач не виконував судове рішення належним чином, у результаті чого утворилась заборгованість зі сплати аліментів, у зв'язку з чим ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 пеню за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 15 052 грн.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 3 липня 2007 року рішення районного суду скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в позові.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України (1618-15) рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; тощо.

Оскаржені судові рішення не відповідають цим вимогам.

Стаття 196 СК України (2947-14) входить у главу 15 "Обов'язок матері, батька утримувати дитину та його виконання", тому визначена цією статтею відповідальність у вигляді стягнення пені за несплату аліментів стосується несплати аліментів на дітей і не поширюється на випадки несплати аліментів на подружжя - глава 9 СК України (2947-14) .

Усупереч цьому районний суд визначив заборгованість і пеню за несплату аліментів як на дитину, так і на дружину.

Апеляційний суд відмовив у задоволенні позову з підстав відсутності доказів заборгованості та її розміру. При цьому суд виходив із того, що не враховано ряд доказів і не усунено суперечливості доказів, і сам же всупереч ст. 309 ЦПК України (1618-15) не виконав обов'язку щодо забезпечення повноти з'ясування обставин справи та передчасно зробив висновок про безпідставність позовних вимог.

Апеляційним судом не співставлено розрахунку (а.с. 2, 27-28, 34-35) з інформацією підприємства поштового зв'язку (а.с. 50) про те, що не кожного місяця поштові перекази відповідали розміру присуджених щомісячних платежів, і не з'ясовано, чи погашені за окремі місяці недоплати в інший спосіб і якщо так, то чим це підтверджується; а також не з'ясовано підстави оформлення розрахунків як позивачки, так і виконавчої служби, їх достовірність, обгрунтованість.

Апеляційний суд не звернув уваги на доводи апеляційної скарги в частині того, що ОСОБА_2 висловлювався за необхідність уточнення розрахунку заборгованості, оскільки суд стягнув пеню, яка не відповідає її реальному розміру.

Який розмір відповідач вважає реальним, суд не з'ясував.

За таких обставин судові рішення не можна визнати законними й обгрунтованими, тому вони як постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог п. 2 ст. 338 ЦПК України (1618-15) підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 338 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2007 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 3 липня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.