Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого

Яреми А.Г.,

суддів:

Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.I., Сеніна Ю.Л., -

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою військового прокурора Центрального регіону України в інтересах будинкоуправління № 1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до ОСОБА_1про визнання недійсним договору житлового найму та виселення, за зустрічним позовом ОСОБА_1до будинкоуправління № 1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, третя особа - Солом'янська районна у м. Києві державна адміністрація, про визнання права користування жилою площею, зобов'язання видати ордер на жиле приміщення та зареєструвати,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2006 року військовий прокурор Центрального регіону України звернувся в суд із заявою в інтересах будинкоуправління № 1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору житлового найму та виселення.

Зазначав, що згідно розпорядження начальника головного квартирно-експлуатаційного управління від 17 травня 2002 року № 144/1/4/1265 та наказу начальника Київського квартирно-експлуатаційного управління № 43 від 18 листопада 2002 року будинкоуправлінню № 1 було передано на баланс житловий АДРЕСА_1

Відповідно до розпорядження Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 28 жовтня 2002 року № 1830, АДРЕСА_1має статус службового житла.

Посилаючись на те, що 15 жовтня 2002 року будинкоуправління № 1 КЕУ м. Києва з порушенням вимог житлового законодавства уклало договір найму жилого приміщення - АДРЕСА_2, з ОСОБА_1, просив визнати договір найму недійсним та виселити ОСОБА_1 з квартири.

У квітні 2006 року ОСОБА_1. звернувся в суд із зустрічним позовом до будинкоуправління № 1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про визнання права користування жилою площею, зобов'язання видати ордер на жиле приміщення та зареєструвати його за місцем проживання.

Зазначав, що він з 29 квітня 1973 року по 15 жовтня 1993 року перебував на службі у лавах Збройних сил СРСР та України, яку припинив у зв'язкуз з вислугою років.

У 1990 році він розлучився з дружиною, у зв'язку з чим виникла потреба у роздільному проживанні.

15 жовтня 2002 року між ним та будинкоуправлінням № 1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України був укладений безстроковий договір найму жилого приміщення - АДРЕСА_1

Посилаючись на те, що він більше 3-х років проживає у квартирі, сплачує комунальні платежі, вважав, що він набув права користування спірним жилим приміщенням, а тому просив визнати за ним право користування цим жилим приміщенням, зобов'язати Шевченківську районну у м. Києві адміністрацію видати йому ордер на це жиле приміщення та зареєструвати його за місцем проживання.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2007 року заява військового прокурора Центрального регіону України в інтересах будинкоуправління № 1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України задоволена: визнано недійсним договір найму жилого приміщення - АДРЕСА_1 укладений будинкоуправлінням № 1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України з ОСОБА_1, виселено ОСОБА_1 з квартири, у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 27 червня 2007 року, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2007 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні заяви військового прокурора Центрального регіону України в інтересах будинкоуправління № 1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України відмовлено, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: визнано за ним право користування жилим приміщенням в АДРЕСА_1, зобов'язано будинкоуправління № 1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України подати документи на реєстрацію ОСОБА_1 за зазначеною адресою, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі заступник військового прокурора Центрального регіону України просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 апеляційний суд вважав, що договір найму спірного жилого приміщення був укладений з дотриманням вимог закону, документи, які стали підставою для вселення ОСОБА_1 в спірне жиле приміщення не збереглися, правових підстав для розірвання договору найму жилого приміщення немає, а тому за ОСОБА_1 повинно бути визнане право користування спірним жилим приміщенням з відповідною реєстрацією за місцем проживання.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Судами встановлено, що згідно розпорядження начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління № 43 від 18 листопада 2002 року будинкоуправлінню № 1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України передано на баланс жилий АДРЕСА_1

Згідно розпорядження Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 28 жовтня 2002 року № 1830, квартира № 49 у зазначеному будинку має статус службової.

15 жовтня 2002 року між будинкоуправлінням № 1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та ОСОБА_1 був укладений письмовий договір найму жилого приміщення - однокімнатної АДРЕСА_1

Відповідно до ст. 61 ЖК України (5464-10) користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Встановивши, що ОСОБА_1. на квартирному обліку в Київському квартирно-експлуатаційному управлінні, як потребуючий поліпшення житлових умов не перебував, рішення про надання йому зазначеного жилого приміщення в установленому законом порядку не приймалося, ордер не видавався, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що правових підстав для укладення договору найму жилого приміщення не було, а тому відповідач підлягає виселенню з АДРЕСА_1

При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи і скасовано апеляційним судом помилково.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України (1618-15) .

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 339 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу заступника військового прокурора Центрального регіону України задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 27 червня 2007 року скасувати, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2007 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.