Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого

Патрюка М.В.,

суддів:

Берднік I.С., Лященко Н.П., Костенка А.В., Пшонки М.П.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2007 року,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що з 4 листопада 1994 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають сина, ОСОБА_3, IНФОРМАЦIЯ_1 народження. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2006 року шлюб між ними було розірвано. За час перебування у шлюбі сторонами було придбано: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 вартістю 560 тис. грн.; триповерховий будинок АДРЕСА_2 вартістю 1 млн. 300 тис. грн.; автомобіль Hyndaі Accent 1.5 I, 1998 року випуску, вартістю 65 500 грн., а всього майна на загальну суму 1 млн. 925 тис. грн.

Згоди щодо поділу спільного майна, яке придбане під час шлюбу, між ними не досягнуто, тому позивачка просила з урахуванням інтересів неповнолітнього сина поділити майно таким чином: виділити їй спірну квартиру, а будинок та автомобіль залишити відповідачу.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 грудня 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2007 року, позов задоволено частково. Визнано за позивачкою право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1; визнано за відповідачем право власності на 1/2 частину жилого будинку АДРЕСА_2, та право власності на автомобіль Hyndaі Accent 1.5 I GLS, 1998 року випуску. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України (1618-15) рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; тощо.

Судові рішення не відповідають цим вимогам.

Заперечуючи проти поділу квартири та автомобіля, ОСОБА_2 посилався на те, що це майно придбане за кошти, одержані ним від продажу належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_3 (а.с. 75).

У своїх запереченнях на ці доводи (а.с. 69) ОСОБА_1 зазначила, що продана ОСОБА_2 квартира належала йому не на праві спадкування, а була ним приватизована, що не породило для нього приватного права власності на цю квартиру й на виручені від її продажу кошти.

Наведені обставини не враховано; не перевірено, кому належало право власності на продану квартиру та квартиру придбану за одержані кошти; не встановлено та передчасно зроблено висновок про належність спірної квартири й автомашини подружжю.

Без урахування п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" (v0007700-91) та п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" (v0020700-95) суди за наявності поданих відповідачем письмових доказів вартості майна, за відсутності інших доказів вартості цього майна, на яких мали б грунтуватися позовні вимоги, розглянули справу за вартістю вказаною ОСОБА_1, не встановивши дійсної вартості майна на час розгляду спору.

З договору купівлі-продажу від 6 вересня 2002 року (а.с. 38) вбачається, що покупцями будинку АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 та ОСОБА_4. Питання про залучення до участі у справі ОСОБА_4 суд не обговорив і останній участі у справі, яка стосується його майнових інтересів як співвласника спірного будинку, не брав.

Наведене свідчить, що судові рішення ухвалені всупереч ст. ст. 213, 214 ЦПК України (1618-15) , не на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, їх не можна визнати законними та обгрунтованими, а тому вони, як постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог чч. 1, 2 ст. 338 ЦПК України (1618-15) підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. 338 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.