6-1415св07 Про стягнення заборгованості із щомісячних страхових виплат, відшкодування втраченого заробітку - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат"), відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі (далі - відділення Фонду) про стягнення заборгованості із щомісячних страхових виплат, відшкодування втраченого заробітку, компенсації,

в с т а н о в и л а:

У січні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він є колишнім працівником ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат", під час виконання ним трудових обов'язків трапився нещасний випадок, наслідком якого стала травма та втрата працездатності. Згідно з висновом МСЕК від 24 травня 1994 року йому встановлено ступінь втрати непрацездатності в розмірі 25% безстроково. Відповідно до наказів, що їх щорічно видавало ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат", йому призначалися щомісячні виплати втраченого заробітку. У 2004 році ОСОБА_1 стало відомо, що на підприємстві ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" не було застосовано для регресних виплат (або застосовано не в повному обсязі) відповідні коефіцієнти підвищення тарифних ставок і посадових окладів, що призвело до неправильного нарахування йому сум щомісячних страхових виплат; таким чином утворилась заборгованість перед ним як з боку ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат", так і - відділення Фонду.

Просив суд стягнути з ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" заборгованість із щомісячних виплат відшкодування втраченого заробітку за період з 1 липня 1994 року до 1 квітня 2001 року в сумі 8 423 грн. 36 коп., компенсацію втрати частини відшкодування збитку у зв'язку з порушенням термінів виплати в сумі 4 633 грн. 40 коп.; стягнути з відділення Фонду заборгованість із щомісячних страхових виплат відшкодування втраченого заробітку за період з 1 квітня 2001 року до 1 грудня 2004 року в сумі 7 072 грн. 01 коп. і стягнути, починаючи з 1 грудня 2004 року, щомісячні страхові виплати відшкодування втраченого заробітку в сумі 289 грн. 33 коп. до зміни обставин, що призведуть до перерахунку або припинення страхових виплат.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 28 жовтня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 листопада 2006 року, позов задоволено в повному обсязі.

У касаційній скарзі відділення Фонду просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив із того, що в липні 1994 року ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" не застосувало для розрахунку сум відшкодування шкоди ОСОБА_1 коефіцієнт підвищення тарифних ставок з 1 липня 1994 року, у результаті чого такі суми були незаконно занижені; у подальшому товариством також неправильно застосовувались або ж не застосовувались узагалі коефіцієнти підвищення тарифних ставок працівників підприємства; накази про нарахування та (або) перерахунки цих сум на руки позивачу не видавалися, тому на його користь підлягають стягненню суми заборгованості, починаючи з липня 1994 року.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна з таких підстав.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) , виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок (наприклад, за відсотком втрати працездатності) сум щомісячних платежів, раніше призначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.

Також пунктом 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (472-93-п) , які діяли до 18 липня 2001 року, було передбачено, що перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.

Суд у порушення вимог ст. ст. 213, 214, 215 ЦПК України (1618-15) належним чином не визначився з характером спірних правовідносин, указані вимоги закону залишив поза увагою, усупереч зазначеним правилам стягнув на користь позивача заборгованість із щомісячних виплат відшкодування частини втраченого заробітку за весь період, починаючи з липня 1994 року, а також не з'ясував розмір середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи, унаслідок чого не визначився з відповідністю розміру відшкодування шкоди, нарахованого позивачу, встановленим обмеженням.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України (1618-15) належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини та факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України (1618-15) .

Керуючись ст. 336 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 28 жовтня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 листопада 2006 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.