Колегія суддів Судової палати у

цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Редакції газети "Время" про захист чести, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

У лютому 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що у газеті "Время" НОМЕР_1 опублікована стаття журналіста ОСОБА_2. під заголовком "Вконец разбушевавшийся судья ОСОБА_1…" Ця стаття в цілому і заголовок окремо, носять образливий характер, принижує його честь, гідність та ділову репутацію як судді.

Просив спростувати відомості, викладені у цій статті та відшкодувати йому завдану моральну шкоду в розмірі 25000 грн., стягнувши з ОСОБА_2. - 20 000 грн., з редакції газети "Время" - 5000 грн.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 4 жовтня 2007 року позов задоволено. Зобов'язано редакцію газети "Время" протягом 5 діб після набрання рішення суду законної сили опублікувати спростування, у якому зазначити, що стаття ОСОБА_2. у газеті "Время" НОМЕР_1 під заголовком "Судья ОСОБА_1 ... разбушевался", проанансована на 1-й сторінці газети як "Вконец разбушевался судья ОСОБА_1" носить образливий характер, факти, наведені у ній, викривлені, що редакція приносить позивачеві вибачення. Спростування та його заголовок мають бути набрані тим самим шрифтом, яким набрано заголовок статті, на 2-й сторінці, а анонс "Опровержение на публикацию ОСОБА_2. в отношении судьи ОСОБА_1."- у верхній частині 1-ї сторінки.

Зобов'язано журналіста ОСОБА_2. принести позивачу вибачення з приводу образливої для нього публікації. Стягнуто на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди: з редакції газети "Время" - 5000 грн., з ОСОБА_2. - 20 000 грн.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 13 грудня 2007 року рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 4 жовтня 2007 року змінено.Визнано недостовірною інформацію, викладену у статті ОСОБА_2. у НОМЕР_1 газети "Время" у заголовку цієї статті "судья ОСОБА_1... разбушевался", яка проанансована на 1-й сторінці газети як "Вконец разбушевавшийся судья ОСОБА_1", у висловах : "Однако судья ОСОБА_1 по причинам, о которых можна только догадываться, быстро "обезглавил" преступную группировку: сначала выпустил организатора на свободу, применив подписку о невыезде, затем, закончив слушание дела, оправдал" ; "Видимо, кровавые сцены их погромов и увечья жертв его не очень шокировали. Он обстоятельно выяснил: били или не били этих нелюдей работники милиции, то есть оказывали ли на них "воздействие"; "Чем же закончилась эта коррида?", а також вираз "безотказное оружие" у контексті всього абзацу.

Зобов'язано редакцію газети "Время" спростувати ці відомості, опублікувавши спростування тим самим шрифтом, на тій самій полосі газети, протягом одного місяця з дня постановлення рішення.

Зменшено розмір стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2. на користь позивача з 20 000 грн. до 5000 грн., з редакції газети "Время" на користь позивача з 5000 грн. до 2 000 грн. В іншій частині рішення суду скасовано і в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено.

У касаційних скаргах ОСОБА_2 та ЗАТ газета "Время" ставиться питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що стаття та її заголовок носять образливий для позивача характер, є негативною інформацією та принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача, як судді Київського районного суду м. Харкова. У зазначеній публікації мало місце необ'єктивне й викривлене висвітлення обставин розгляду позивачем кримінальної справи, тому позивачу спричинені моральні страждання, які підлягають відшкодуванню.

Колегія суддів апеляційного суду змінюючи рішення знайшла позовні вимоги позивача частково безпідставними. В обґрунтування цих висновків зазначила, що висловлювання журналіста є оціночним судженням деяких фактів та дій і вони не є відомостями, які можуть бути спростовані в порядку, передбаченому ст. 277 ЦК України. Такі висновки апеляційного суду є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Проте, погодитися з рішеннями судів, якими задоволені позовні вимоги не можна.

Так, у позовній заяві не зазначено способу поновлення порушеного права, передбаченого ст. 277 ЦК України - в ній не зазначено, яка інформація є недостовірною та не йдеться про її спростування, ні права на відповідь. В ній зазначено лише про викривлення журналістом фактів. Проте судам слід було розрізнити оціночні судження від фактів та факти від оціночних суджень.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 29 березня 2005 року (заява № 72713/01) у справі "Українська Прес-Група проти України" зазначено: "41. У своїй практиці суд розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (ратифікованою Законом України від 17липня 1997 року №475/97-ВР (475/97-ВР) , див. наведене вище рішення у справі Lingens v. Austria, стр. 28 §46)." 42.Однак навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя".

Проте, незважаючи на положення ст. 47-1 Закону України "Про інформацію", ст. 10 зазначеної Конвенції, судову практику Європейського Суду з прав людини, оціночні судження визнані судами недостовірними, що протерічить цим нормам права.

Судами також не враховано, що ст. 25 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" застережено, що журналіст є творчим працівником, який професійно збирає, одержує, створює та займається підготовкою інформації для друку, а тому має право вільно користуватися та обирати у своїх публікаціях різномовні звороти, вживати гіперболи, алегорію сатиру.

Зокрема, висловлювання цього є: "обезглавил преступную группировку", "чем же закончилась эта "карида", "безотказное оружие", "было бы смешно, когда б не было так грустно", "прошел "круги ада", "надо прекратить плач ІНФОРМАЦІЯ_1" тощо, що залишилася поза увагою суддів.

Суди також не врахували використання журналістом у спірній статті вислів "видимо", яке вказує на висловлювання автором спірної статті свого припущення, а не твердження про будь-які фактичні дані.

Крім того, при вирішенні справ про захист честі і гідності за участю посадових осіб судам також слід було врахувати положення абз.6 п. 3 рішення Конституційного Суду України у справі про поширення відомостей від 10 квітня 2003 року № 8рп/2003, згідно з яким проблеми, пов'язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових осіб та службових осіб. Межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої інформації щодо звичайних громадян. Тому, якщо посадові чи службові особи діють без правових підстав, то мають бути готовими до критичного реагування з боку суспільства.

Оскільки журналістом у зазначеній статті щодо позивача не поширена недостовірна інформація, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію, а висловлювання, які допущені у статті є правом журналіста вільно використовувати та обирати у своїх публікаціях різні мовні звороти, вживати гіперболи, алегорію, сатиру тощо та є оціночним судженням дій судді при розгляді кримінальної справи, які не можна вважати поширенням недостовірної інформації, у судів не було підстав для задоволення позову.

За таких підстав рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1. слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів

Касаційні скарги ОСОБА_2 та ЗАТ газета "Время" задовольнити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 4 жовтня 2007 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 13 грудня 2007 року у частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_1. у задоволенні позову.

Рішення оскарженню не підлягає.