Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Головуючого - Яреми А.Г.,

Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення коштів, пені та відшкодування моральної шкоди та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору неукладеним,

У лютому 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 21 червня 2006 року в магазині приватного підприємця ОСОБА_2 він замовив телевізор "Соні" вартістю 15000 грн. та в повному обсязі сплатив зазначену суму; відповідно до замовлення строк поставки телевізора становив 10 днів, однак відповідач порушив умови договору і товар взагалі не поставив.

Позивач під час розгляду справи уточнив позов і просив розірвати договір купівлі-продажу телевізора, стягнути з відповідача вартість товару - 15000 грн., а також 163800 грн. пені та 5000 грн. на відшкодування заподіяної порушенням його прав споживача моральної шкоди.

ОСОБА_2 пред'явив позов до ОСОБА_1, посилаючись на те, що він не отримував від ОСОБА_1 пропозиції укласти договір, ніяких документів йому не видавав і грошей не отримував, тому договір купівлі-продажу неукладений.

Судом зазначені позови об'єднано в одне провадження.

Рішенням Енергодарського міського суду від 7 серпня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 30 жовтня 2007 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково, постановлено розірвати договір купівлі-продажу телевізора, укладений 21 червня 2006 року між приватним підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені за товар кошти в сумі 15000 грн., а також 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 30 грн. - судових витрат, стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 68 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 і задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 21 червня 2006 року ОСОБА_1 домовився з ОСОБА_2 про купівлю побутової техніки - телевізора "Соні" вартістю 15000 грн. й сплатив ОСОБА_2 обумовлену вартість товару - 15000 грн. Відповідно до замовлення строк поставки товару становив 10 днів, однак телевізор ОСОБА_1 не було поставлено.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, суд виходив із того, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу телевізора в дозволеній законом формі, ОСОБА_1 свої обов'язки покупця виконав, натомість ОСОБА_2 порушив права ОСОБА_1, як споживача, отримав гроші, однак товар не поставив, тому договір купівлі-продажу підлягає розірванню зі стягненням на користь ОСОБА_1 сплаченої за товар суми.

Задоволення позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди суд обґрунтував положеннями статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", виходячи з того, що права ОСОБА_1 як споживача порушено, і він морально переживав.

З такими висновками погодився також суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення без змін.

Проте з такими висновками цілком погодитись не можна.

Згідно діючого законодавства особа несе відповідальність за заподіяну моральну шкоду у випадках, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України (254к/96-ВР) або у випадках, передбачених відповідними статтями Цивільного кодексу України (435-15) , а також іншими нормами законодавства, які встановлюють відповідальність за заподіяння моральної шкоди, у тому числі Законом України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Оскільки між сторонами виник спір з приводу невиконання ОСОБА_2 умов договору купівлі-продажу, але судом не встановлено наявність обставин, з якими Закон України "Про захист прав споживачів" (1023-12) надає право на відшкодування моральної шкоди, то ухвалені в справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні такого позову з підстав, передбачених статтею 341 ЦПК України.

Разом з тим, висновки суду щодо задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання договору й стягнення сплачених коштів та про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 відповідають обставинам справи, нормам матеріального права, рішення в цій частині постановлене з додержанням норм цивільного процесуального закону й підстав для скасування оскаржуваних судових рішень в зазначеній частині, передбачених частиною 3 статті 335 ЦПК України, колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Енергодарського міського суду від 7 серпня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 30 жовтня 2007 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

В решті зазначені судові рішення залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.