Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

суддів: Григор'євої Л.I.,

Балюка М.I., Барсукової В.М., -

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про розірвання трудового договору та за зустрічним позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про зміну формулювання причин звільнення, за касаційними скаргами ОСОБА_1та ОСОБА_2на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 13 вересня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 10 січня 2008 року,

встановила:

У лютому 2006 року ОСОБА_1звернувся в суд із позовом про розірвання трудового договору з ОСОБА_2., яка з 31 серпня 2005 року працювала за трудовим договором працювала реалізатором у фітомагазині "Зелена планета" з повною матеріальною відповідальністю. Зазначав, що оскільки відповідачка порушувала умови трудового договору та договору про матеріальну відповідальність: залишала роботу, переклеювала цінники, підвищуючи вартість товару, привласнювала гроші, що призвело до нестачі в розмірі 1 800 грн., її було звільнено за п. 2 ч.1 ст. 41 КЗпП України (322-08) з 9 листопада 2005 року.

17 лютого 2006 року ОСОБА_2. звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила змінити формулювання причин звільнення на ч. 3 ст. 38 КЗпП України (322-08) та дату звільнення на 30 листопада 2005 року, а також просила визнати незаконними накази від 8 листопада 2005 року та від 8 жовтня 2005 року про її звільнення за п. 2 ст. 40 та п. 2 ст. 41 КЗпП України (322-08) та визнати записи у трудовій книжці під № 52 та № 53 про її звільнення недійсними, стягнути середній заробіток за час затримки заробітної плати по день фактичного розрахунку в сумі 8 699 грн., стягнути за роботу у вихідні дні 308 грн. 80 коп., борг за роботу за 7 днів в жовтні 2005 року - 108 грн. 08 коп., стягнути заробітну плату за вихідні дні 246 грн. 40 коп., у відшкодування моральної шкоди стягнути 27 180 грн. 60 коп., вихідну допомогу 1 260 грн. Зазначала, що працювала реалізатором в магазині "Зелена планета" у підприємця ОСОБА_1.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 13 вересня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1. про розірвання трудового договору відмовлено.

Позов ОСОБА_2задоволено частково.

Визнано незаконними накази від 8 листопада 2005 року та від 8 жовтня 2005 року про звільнення її з роботи за п. 2 ст. 40 та п. 2 ст. 41 КЗпП України (322-08) .

Визнано недійсними записи в трудовій книжці ОСОБА_2про її звільнення під номерами 52 і 53.

Змінено формулювання причин звільнення ОСОБА_2та вважати її звільненою 30 листопада 2005 року за ч. 3 ст. 38 КЗпП України (322-08) .

Стягнуто з ОСОБА_1. на її користь 11 159 грн. 28 коп., судові витрати 1 450 грн., а всього стягнуто 12 609 грн. 28 коп.

Ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 10 січня 2008 року рішення Ленінського районного суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1. до ОСОБА_2про розірвання трудового договору, а також в частині зміни формулювання причин звільнення ОСОБА_2визнання наказів про її звільнення від 8 листопада 2005 року та 8 жовтня 2005 року і записів № 52, № 53 в трудовій книжці ОСОБА_2незаконними, а також стягнення судових витрат залишено без змін. Визначена сума стягнення з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2в розмірі 12 402 грн. 28 коп.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_2. просить змінити зазначені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В касаційній скарзі ОСОБА_1просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України (1618-15) підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України (1618-15) суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України (1618-15) підстави для скасування вказаних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

ухвалила:

Касаційні скарги ОСОБА_1та ОСОБА_2відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 13 вересня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 10 січня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.