Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України у складі :

головуючого суддів:

Гнатенко А.В., Патрюка М.В., Балюка М.I., Барсукової В.М., Берднік I.С., Григор'євої Л.I., Гуменюк В.I., Косенка В.Й., Костенка А.В., Левченка Э.Ф., Лихути Л.М., Лященко Н.П., Охрімчук Л.I., Прокопчука Ю.В., Пшонки М.П., Сеніна Ю.Л., Шабуніна В.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Ніконджилбудсервіс", про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом виселення, за скаргою ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку з винятковими обставинами рішення апеляційного суду Миколаївської області від 11 січня 2007 року та ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 вересня 2007 року,

в с т а н о в и л а :

У червні 2006 року ОСОБА_1. звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., третя особа - ТОВ "Ніконджилбудсервіс", про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом виселення.

Позивачка посилалася на те, що у вересні 2005 року на публічних торгах з реалізації арештованого нерухомого майна, вона купила жилі приміщення (блоки) № 527-528, № 529-530, загальною площею 68,5 кв.м, розташовані в будинку АДРЕСА_1. Придбані нею приміщення складаються із чотирьох жилих кімнат, коридору, душу та туалету. За рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 грудня 2005 року її визнано добросовісним покупцем і за нею визнано право власності на вказані жилі приміщення.

З липня 2003 року в кімнаті № 527 жилою площею 16,8 кв.м. проживає ОСОБА_2., у кімнаті № 529 жилою площею 11,6 кв.м проживає ОСОБА_3., а в кімнатах № 528, № 530 жилою площею відповідно 16,9 кв.м і 11, 7 кв.м - ОСОБА_4. з дочкою ОСОБА_5. Кожен із відповідачів також користується частиною коридору та туалету.

Посилаючись на те, що відповідачі безкоштовно користуються належним їй майном, перешкоджають користуватися ним, не дають провести капітальний ремонт спірних приміщень, ОСОБА_1. на підставі ст. ст. 150, 155, 156, 168, 169 ЖК України (5464-10) просила усунути перешкоди в користуванні жилим приміщенням шляхом виселення.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 7 листопада 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 11 січня 2007 року рішення районного суду скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Верховного Суду України від 21 вересня 2007 року залишено без змін рішення апеляційного суду Миколаївської області від 11 січня 2007 року.

У скарзі у зв'язку з винятковими обставинами ОСОБА_1. просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, та ухвалу, постановлену Верховним Судом України, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих положень закону.

Для порівняння неоднакового застосування норм матеріального права ОСОБА_1. надала ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 листопада 2002 року, від 12 липня 2006 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 лютого 2002 року про те, що в цих справах суд касаційної інстанції визнав, що право нового власника жилого приміщення в спорі з наймачем колишнього власника підлягає захисту на підставі ст. 48 Закону України "Про власність" (697-12) .

Скарга про перегляд судових рішень у зв'язку з винятковими обставинами підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 354 ЦПК України (1618-15) судові рішення у цивільних справах можуть бути переглянуті у зв'язку з винятковими обставинами після їх перегляду у касаційному порядку, якщо вони оскаржені з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одного і того самого положення закону; визнання судового рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, таким, що порушує міжнародні зобов'язання України.

З доданих ОСОБА_1. до скарги судових рішень, на які вона посилається у скарзі як на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одного і того самого положення закону, вбачається, що в справах, в яких ухвалені ці рішення, правовідносини виникли між набувачами жилих приміщень і колишніми власниками та членами їхніх сімей (ухвали суду касаційної інстанції від 6 листопада 2002 року, від 12 липня 2006 року та рішення від 21 лютого 2002 року) і права набувачів жилих приміщень захищені на підставі ст. ст. 48, 49 Закону України "Про власність" (697-12) , у той час як у справі за позовом ОСОБА_1. правовідносини виникли між нею - набувачем приміщень - і відповідачами, які вселилися в спірні приміщення гуртожитку у зв'язку з виконанням трудових обов'язків, тому суд касаційної інстанції погодився з судом апеляційної інстанції, який ухвалою в позові відмовив із підстав наявності гарантованих відповідачам прав, передбачених ст. 9 ЖК України (5464-10) , що свідчить про відсутність передбачених ст. 354 ЦПК України (1618-15) підстав для перегляду судових рішень.

За таких обставин Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 вересня 2007 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 11 січня 2007 року слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 353, 354, 358 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила:

Скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 11 січня 2007 року та ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 вересня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.