Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Головуючого - Сеніна Ю.Л.,

Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.I., Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину квартири, стягнення компенсації та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и л а :

У червні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 11 грудня 2003 року він купив квартиру АДРЕСА_1 за 43200 грн., при купівлі квартири відповідачка внесла 1500 доларів США. Позивач зазначав, що їх сім'я розпалась, і просив визнати за ним право власності на частку ОСОБА_2 в праві власності на квартиру та стягнути з нього на користь відповідачки 8025 грн.

ОСОБА_2 пред'явила позов до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_1 придбана ними за час шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя, проте ОСОБА_1 відмовляється добровільно провести поділ майна.

Судом зазначені позови об'єднано в одне провадження.

Ухвалою Комінтернівського районного суду від 30 вересня 2004 року закрито провадження в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя в зв'язку з відмовою ОСОБА_2 від позову.

Ухвалою Комінтернівського районного суду від 18 листопада 2004 року закрито провадження в справі за позовом ОСОБА_1 в зв'язку з його відмовою від позову.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 1 листопада 2007 року ухвалу суду першої інстанції від 30 вересня 2004 року скасовано та постановлено передати справу за позовом ОСОБА_2 на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Закриваючи провадження в справі за позовом ОСОБА_2, суд першої інстанції керувався пунктом 4 статті 227 ЦПК України 1963 (1501-06) року та виходив із того, що відмова від позову не суперечить закону.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що в заяві про відмову від позову ОСОБА_2 не зазначила про обізнаність із наслідками такої відмови, а в протоколі судового засідання відсутній її підпис під записом про роз'яснення судом відповідних наслідків.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодиться не можна з наступних підстав.

Згідно частин 1 - 4 статті 179 ЦПК України 1963 (1501-06) року, чинного на час постановлення ухвали судом першої інстанції, заява позивача про відмову від позову заноситься до протоколу судового засідання і підписується позивачем. Якщо відмова позивача від позову викладена в адресованій суду письмовій заяві, ця заява додається до справи, про що зазначається в протоколі судового засідання. До прийняття відмови позивача від позову суд роз'яснює позивачеві наслідки відповідної процесуальної дії. Про прийняття відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою одночасно закриває провадження в справі.

Згідно зазначеної норми цивільного процесуального закону заява про відмову від позову заноситься до протоколу судового засідання і підписується позивачем в самому протоколі лише в разі, якщо ним не подавалася адресована суду письмова заява.

30 вересня 2004 року ОСОБА_2 подала до суду першої інстанції письмову заяву про відмову від позову, така заява додана до справи, у протоколі судового засідання від 30 вересня 2004 року зазначено про її подання, з'ясовано особу, яка підписала заяву, а також зазначено про роз'яснення ОСОБА_2 судом наслідків відмови від позову, передбачених статтею 228 ЦПК України 1963 (1501-06) року.

ОСОБА_2 не подавала письмових зауважень з приводу допущених в протоколі неправильностей або неповноти змісту в передбаченому статтею 200 ЦПК України 1963 (1501-06) року порядку.

З урахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції про закриття провадження в справі за позовом ОСОБА_2 в зв'язку з відмовою позивачки від позову відповідав вимогам цивільного процесуального закону.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених пунктом 3 статті 342 ЦПК України (1618-15) , із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції.

Керуючись статтею 336 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 1 листопада 2007 року скасувати і залишити в силі ухвалу Комінтернівського районного суду від 30 вересня 2004 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.