6-22868св07 Про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1; третя особа - ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 10 січня 2008 року,

встановила:

Рішенням Рахівського районного суду від 31 липня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 27 вересня 2007 року, позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3до ОСОБА_4, ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволено. Зобов'язано ОСОБА_4 та ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_3 у володінні та користуванні земельною ділянкою, що розташована АДРЕСА_1, шляхом знесення самочинної забудови.

6 жовтня 2007 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 звернулися до суду із заявою про перегляд рішення суду першої інстанції у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Ухвалою Рахівського районного суду від 12 листопада 2007 року в задоволенні заяви про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 10 січня 2008 року зазначену ухвалу Рахівського районного суду скасовано. Заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами задоволено. Рішення Рахівського районного суду від 31 липня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3до ОСОБА_4, ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою скасовано у зв'язку з нововиявленими обставинами, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_3просить скасувати ухвалу апеляційного суду й залишити в силі ухвалу Рахівського районного суду від 12 листопада 2007 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами згідно зі статтями 361 - 366 ЦПК України (1618-15) передбачає певні підстави перегляду, порядок перегляду, коло суб'єктів звернення із заявою про перегляд судових рішень, об'єкти перегляду та компетенцію судів, які здійснюють такий перегляд.

Відповідно до ст. 363 ЦПК України (1618-15) компетентним судом, який здійснює перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення, ухвали чи судового наказу, є суд, який постановив або змінив судове рішення.

Згідно із положеннями статті 365 ЦПК України (1618-15) та абз. 3 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 1981 року №1 "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" (v0001700-81) заява про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами підлягає розгляду в одному провадженні зі справою, в якій постановлено судове рішення, яке переглядається.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами та постановляючи нову ухвалу про її задоволення зі скасуванням ухваленого судового рішення, апеляційний суд вийшов за межі своїх процесуальних повноважень, оскільки вирішення питання про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами (у разі залишення без змін рішення суду першої інстанції, яке підлягало перегляду) не відноситься до компетенції апеляційного суду (ст. 363 ЦПК України (1618-15) ).

Виходячи з аналізу змісту положень ст.ст. 307, 312, 363 ЦПК України (1618-15) вбачається, що апеляційний суд, відповідно до наданих йому процесуальних повноважень мав право прийняти ухвалу про скасування ухвали суду першої інстанції, постановленої з порушенням процесуальних норм права, і передати це питання на новий розгляд до суду першої інстанції, до повноважень якого законом віднесено вирішення цього питання, або залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Таким чином, ураховуючи, що правова норма, яка б надавала в даному випадку апеляційному суду повноваження постановляти такого роду ухвалу як оскаржувана відсутня, слід дійти висновку, що апеляційний суд постановив ухвалу про скасування рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами з порушенням норм Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , вийшовши за межі своїх процесуальних повноважень.

Перевищивши свої повноваження, визначені Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) , апеляційний суд не може вважатися судом "встановленим законом" відносно оскаржуваної ухвали в зазначенні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка передбачає право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, оскільки термін "суд встановлений законом" поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду, але й на положення щодо його компетенції і повноважень та дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини у справах "ОСОБА_5 і ОСОБА_6 проти України" від 20 липня 2006 року та "ОСОБА_7 проти Латвії" від 7 листопада 2002 року), яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Коституції України, та ст.2, ч.1 ст. 8 ЦПК України (1618-15) та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (3477-15) .

Порушення апеляційним судом зазначених вимог є порушенням принципу верховенства права, проголошеного ст. 8 Коституції України й Конвенцією, оскільки рішення, ухвалене судом, що не є судом "встановленим відповідно до закону", не може бути визнане легітимним.

Враховуючи, що основним принципом судочинства, закріпленим ст. 129 Конституції України (254к/96-ВР) , є законність і що відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України прав і свобод людини та громадянина, прав і законних інтересів суспільства і держави, а апеляційний суд, задовольняючи по суті заяву про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами та скасовуючи ці рішення з підстав, передбачених ст. ст. 361 - 366 ЦПК України (1618-15) , діяв із порушенням зазначених принципів і всупереч цим нормам законодавства та поза межами своїх процесуальних повноважень.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що відсутність законодавчого закріплення можливості оскарження ухвал, постановлених судом поза межами визначених законом повноважень, не є перешкодою для їх перегляду в касаційному порядку, оскільки заборона, яка передбачена в ч. 1 ст. 366 ЦПК України (1618-15) , такого касаційного перегляду стосується ухвал, постановлених судом у межах своїх повноважень, якою не є оскаржувана ухвала.

Ураховуючи, що ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням процесуальних норм права, відповідно до ч. 3 ст. 338, ст. 332 ЦПК України (1618-15) вона підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.