Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого

Патрюка М.В.,

суддів:

Костенка А.В.,

Лященко Н.П.,

Прокопчука Ю.В.,

Пшонки М.П.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Служби в справах неповнолітніх Ленінського району м. Миколаєва до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 квітня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 21 липня 2004 року,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2003 року Служба в справах неповнолітніх Ленінського району м. Миколаєва пред'явила в суді позов до ОСОБА_1. про позбавлення батьківських прав.

Зазначала, що ОСОБА_1. є батьком неповнолітньої ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_1року народження.

Посилаючись на те, що з 1995 року відповідач не проживає з донькою, відносин із нею не підтримує, ухиляється від сплати аліментів на її утримання, вихованням дитини не займається, відмовився дати згоду на поїздку дочки за кордон у складі шкільного театру, позивач із підстав ст. 70 КпШС України (2006-07) просив задовольнити позов.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 квітня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 21 липня 2004 року, позов Служби в справах неповнолітніх Ленінського району м. Миколаєва задоволено: позбавлено ОСОБА_1. батьківських прав відносно неповнолітньої дочки, ОСОБА_2., IНФОРМАЦIЯ_1року народження.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати постановлені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 70 КпШС України (2006-07) батьки або один з них можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, у тому числі при відмові без поважних причин взяти дитину з родильного будинку (відділення) та інших дитячих лікувально-профілактичних і навчально-виховних закладів, або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на дітей своєю аморальною, антигромадською поведінкою, а також якщо батьки є хронічними алкоголіками або наркоманами.

Задовольняючи позовні вимоги Служби в справах неповнолітніх Ленінського району м. Миколаєва та позбавляючи позивача батьківських прав, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1. ухиляється від обов'язків щодо виховання неповнолітньої дочки, ОСОБА_2., IНФОРМАЦIЯ_1року народження.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1. зазначав, що він колишній військовослужбовець, з 1995 року до 1998 року проходив службу в м. Одесі, а колишня дружина, ОСОБА_4., з дочкою постійно проживали в м. Миколаєві, у зв'язку з чим він не мав можливості часто провідувати сім'ю. Після розлучення ОСОБА_4. перешкоджала в спілкуванні з донькою та змінила місце проживання, не повідомивши його про нове, а тому він не міг належним чином виконувати свої батьківські обов'язки.

Проте всупереч вимогам ст. 40 ЦПК України 1963 (1501-06) року суд належним чином цих пояснень відповідача не перевірив, хоча вони мають суттєве значення для правильного вирішення спору, та не навів переконливих доводів на підтвердження своїх висновків.

Не врахував суд і роз'яснень, що містяться в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України" (v0016700-98) , чинної на час розгляду справи в суді, відповідно до якого позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують батьківські обов'язки, а тому питання про його застосування може вирішуватися лише після повного, всебічного й об'єктивного з'ясування обставин справи і характеру ставлення батьків до дітей.

З огляду на викладене постановлені судами рішення не можна визнати законними та обгрунтованими й вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 квітня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 21 липня 2004 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд у суд першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.