Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Косенка В.Й., Барсукової В.М.,

Балюка М.I., Григор'євої Л.I., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом державного міського підприємства "Iвано-Франківськтеплокомуненерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Iвано-Франківської області від 12 березня 2007 року,

в с т а н о в и л а:

Державне міське підприємство "Iвано-Франківськтеплокомуненерго" звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання.

Рішенням Iвано-Франківського міського суду Iвано-Франківської області від 29 листопада 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Iвано-Франківського міського державного підприємства "Iвано-Франківськтеплокомуненерго" - 2124 грн. 29 коп. боргу за спожиту теплоенергію станом на 1 січня 2006 року.

Ухвалою апеляційного суду Iвано-Франківської області від 12 березня 2007 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на зазначене рішення суду першої інстанції визнано неподаною та повернуто скаржнику, з підстав неусунення недоліків вказаних в ухвалі судді апеляційного суду Iвано-Франківської області від 5 лютого 2007 року.

Не погодившись із вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_1 подала до Верховного Суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу передати на розгляд до апеляційного суду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Вважаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Iвано-Франківського міського суду Iвано-Франківської області від 29 листопада 2006 року неподаною та повертаючи її суддя апеляційного суду виходив із того, що вона не відповідає вимогам ст. 121 ЦПК України (1618-15) .

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України (1618-15) суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 121 ЦПК суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ЦПК України (1618-15) особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії судового рішення надсилаються протягом п'яти днів з дня проголошення рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

В порушення вимог названих законів, апеляційний суд не повідомив належним чином апелянта про прийнятті рішення. Дані про вручення копій ухвал від 5 лютого 2007 року та від 12 березня 2007 року у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин ухвала судді не може вважатися законною та обгрунтованою. Оскільки суд апеляційної інстанції при постановленні ухвали допустив порушення норм процесуального права, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України (1618-15) ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею питання щодо прийняття апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Павлограді на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу судді апеляційного суду Iвано-Франківської області від 12 березня 2007 року скасувати, а питання про прийняття апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Iвано-Франківського міського суду Iвано-Франківської області від 29 листопада 2006 року передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.