Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

суддів: Григор'євої Л.I.,

Балюка М.I., Данчука В.Г., -

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виключення майна із спільного майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2007 року

встановила:

У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2, посилаючись на те, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з січня 2001 по вересень 2005 року. Під час шлюбу вони придбали будинок та земельну ділянку, на якій розташований будинок, площею 0,9 га, а також автомобіль "Мерседес -814". Загальна сума придбаного майна становить 175 тис. грн. Вважаючи, що частина майна належить їй на праві спільної сумісної власності, як майно подружжя, просила виділити відповідачу майно в натурі, а на її користь стягнути грошову компенсацію за S частину в розмірі 87 500 грн.

В ході розгляду справи позивачка, змінивши позовні вимоги, просила визнати зазначене майно спільною сумісною власністю подружжя і з урахуванням висновків судової будівельно-технічної експертизи, поділити будинок, виділивши їй квартиру № 1, що складає 49/100 частини будинку і споруд, на суму 54 792 грн., S частину земельної ділянки, вартістю 17 809 грн. 50 коп. За відповідачем залишити квартиру № 2 та стягнути на її користь грошову компенсацію в сумі 1 338 грн. Автомобіль виділити відповідачу, а на її користь стягнути грошову компенсацію за S частини в сумі 46 649 грн.

ОСОБА_2 подав зустрічний позов та зазначав, що спірне майно, а саме будинок і автомобіль, було придбано під час шлюбу, але за кошти, отримані після продажу ним майна набутого до шлюбу. Просив зустрічний позов задовольнити та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1

Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 13 червня 2007 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на автомобіль марки "Мерседес-814" та будинок АДРЕСА_1 за винятком земельної ділянки та огорожі.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру №1 в житловому будинку АДРЕСА_1, за винятком S частини земельної ділянки та S частини огорожі.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру № 2 в будинку АДРЕСА_1, сарай, огорожу та земельну ділянку площею 898, 44 кв.м., в решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в сумі 9 741 грн. 33 коп., як різницю вартості її долі і виділеного їй майна.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 356 грн. 33 коп. - компенсацію вартості за 1/3 частини автомобіля марки "Мерседес - 814".

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2007 року зазначене рішення суду скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна відмовлено. Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 та автомобіль "Мерседес-814".

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України (1618-15) підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України (1618-15) суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України (1618-15) підстави для скасування вказаних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.