Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого

Гнатенка А.В.,

суддів:

Балюка М.I.,

Данчука В.Г.,

Гуменюка В.I.,

Косенка В.Й.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства "Мелітопольське лісомисливське господарство", третя особа - ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення апеляційного суду Запорізької області від 6 листопада 2007 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 17 лютого 2006 року він на належному йому автомобілі "Сузукі" рухався автомобільним шляхом Москва-Сімферополь зі швидкістю біля 70 км/год. Побачив попереду на своїй смузі руху автомобіль "КАМАЗ", номерний знак НОМЕР_1, який раптово почав виконувати лівий поворот із правого ряду. Відстань до автомобіля була вже приблизно 15-20 метрів. Він встиг натиснути на гальма та вивернути кермо вправо, але запобігти зіткненню не зміг. У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) автомобіль позивача був пошкоджений, а сам позивач отримав тілесні ушкодження.

Під час розгляду адміністративної справи в суді за клопотанням ОСОБА_1 був проведений повторний огляд місця події та повторно складена схема, призначена та проведена автотехнічна експертиза. За висновками експертів аварійну ситуацію створив водій автомобіля "КАМАЗ", що належить державному підприємству (далі - ДП) "Мелітопольське лісомисливське господарство", - ОСОБА_2 Ураховуючи зазначені обставини, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя постановою в адміністративній справі від 11 квітня 2006 року звільнив ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_2 працює водієм ДП "Мелітопольське лісомисливське господарство" і на момент ДТП виконував службові обов'язки.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 липня 2007 року позов задоволено частково, стягнуто з ДП "Мілітопольське лісомисливське господарство" на користь ОСОБА_1 147 946 грн. 90 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 25 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, 7 500 грн. на відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 6 листопада 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Апеляційним судом установлено, що на момент ДТП права частина дороги, якою рухалися в попутному напрямку один за одним автомобілі під керуванням ОСОБА_2 та ОСОБА_1, була звужена наносами снігу до 4,6 м і мала одну смугу руху. У діях водія ОСОБА_2 не вбачається порушення вимог Правил дорожнього руху, які знаходяться в причинному зв'язку з ДТП. Причиною ДТП стало порушення ОСОБА_1 вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху, а саме недотримання ним безпечної дистанції та безпечного інтервалу від автомобіля "КАМАЗ" під керуванням ОСОБА_2, що й призвело до зіткнення автомобілів.

Згідно зі ст. 324 ЦПК України (1618-15) підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України (1618-15) суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 6 листопада 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.