Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду

України в складі :

головуючого

Патрюка М.В.,

суддів:

Берднік I.С.,

Прокопчука Ю.В.,

Лященко Н.П.,

Пшонки М.П., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Сакського міжрайонного прокурора в інтересах відкритого акціонерного товариства "Кримгаз" та його структурного підрозділу Сакського управління по експлуатації газового господарства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Кримгаз" на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 3 жовтня 2007 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2006 року Сакський міжрайонний прокурор звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу, який відпускається до його оселі Сакським управлінням по експлуатації газового господарства ВАТ "Кримгаз". Указував, що у зв'язку з несплатою відповідачем рахунків за спожитий природний газ утворилась заборгованість за період з 1 листопада 2005 року до 1 липня 2006 року. Просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 443 грн. 13 коп. та судові витрати.

Рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 23 травня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 3 жовтня 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь відкритого акціонерного товариства "Кримгаз" заборгованість за спожитий газ за період з

1 листопада 2005 року до 1 липня 2006 року з урахуванням пільг у розмірі 50 % у сумі 221 грн. 56 коп.

У касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство "Кримгаз" просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач має право на пільги в розмірі 100 % з оплати за спожитий природний газ на підставі ст. 22 Закону України "Про міліцію" (565-12) , а не на компенсацію цих витрат відповідно до Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, податкової міліції, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року № 426 (426-2003-п) .

Задовольняючи частково позов, апеляційний суд виходив із того, що відповідач має право на 50 % знижку з оплати за спожитий газ на підставі п. 4 ст. 22 Закону України "Про міліцію" (565-12) .

Проте з такими висновками судів погодитись не можна з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходить службу в органах внутрішніх справ МВС України на посаді старшого уповноваженого відділу кримінальної міліції у справах неповнолітніх Сакського міськрайонного відділу ГУМВС України в АР Крим (а.с. 10).

Ухвалюючи рішення, апеляційний суд правомірно виходив із того, що відповідач дійсно має право на пільги з оплати комунальних послуг.

Однак відповідно до п - п. 2, 3 Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, податкової міліції (далі - Порядок), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року № 426 (426-2003-п) , ці пільги надаються шляхом відшкодування пільговику передбаченої частини фактичних витрат за користування комунальними послугами за рішенням керівника установи, де працює пільговик, за рахунок і в межах асигнувань на утримання цих установ.

Посилання апеляційного суду на конкуренцію правових норм, що регулюють спірні правовідносини, не можна визнати правильним, оскільки, крім законодавства, зокрема Закону України "Про міліцію" (565-12) , суд при вирішенні спору застосовує й інші нормативно-правові акти, прийняті відповідними органами на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що встановлені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України, а саме постанову Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року № 426 (426-2003-п) про затвердження Порядку.

Суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України (1618-15) суд не з'ясував та не зазначив в ухваленому рішенні, чи дотримано в спірних відносинах положення вищевказаного Порядку; не витребував у відповідача даних щодо місця проживання тощо.

З огляду на допущені судами першої й апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, ухвалені ними рішення не можуть залишатися в силі й підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України (1618-15) , з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Кримгаз" задовольнити частково.

Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 23 травня 2007 року та рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 3 жовтня 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.