6-19271св07 Про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди; за зустрічним позовом - про захист честі, гідності, ділової репутації та усунення загрози життю, здоров'ю і майну, відшкодування моральної шкоди - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та усунення загрози життю, здоров'ю і майну, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 листопада 2006 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 20 червня 2007 року,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2004 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про зобов'язання останнього спростувати відомості, що порочать його честь та гідність як офіцера Збройних Сил України шляхом надсилання відповідних листів до командування військової частини А-0665 військового гарнізону "Десна", прокурора військового гарнізону "Десна" і прокурора Козелецького району Чернігівської області, а також стягнути з ОСОБА_2 на його користь 20 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

При цьому позивач посилався на те, що він є квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1, однак як військовослужбовець проходить службу у військовій частині А-0665, що дислокована в військовому гарнізоні "Десна". У вказаній квартирі мешкають його батько, ОСОБА_3, бабуся, ОСОБА_4 та брат, ОСОБА_5. З огляду на його постійну завантаженість на службі в цій квартирі він буває періодично. Восени 2003 року його брат, ОСОБА_5., повідомив, що має конфліктні стосунки з ОСОБА_2, який є їхнім сусідом по під'їзду, проте він не надав цьому особливого значення. Однак у листопаді 2003 року відповідач, представляючись як заступник голови якоїсь громадської ради, надіслав до командування військовій частині А-0665 військового гарнізону "Десна", прокурора гарнізону "Десна", прокурора Козелецького району Чернігівської області та інших інстанцій листи про те, що у квартирі ОСОБА_1 " ...в течении длительного времени существует наркопритон..." і що його сім'я зацікавлена "в сохранении квартиры как наркопритона и соответственно, теневых доходов от наркобизнеса...". Крім того, у зазначених листах відповідачем було поставлено вимоги до командування військової частини А-0665 "...принять необходимые меры реагирования и воздействия к офицеру ОСОБА_1 за содержание наркопритона в своей киевской квартире" тощо.

У позовній заяві позивач стверджує, що вищезгадані твердження відповідача повністю не відповідають дійсності.

ОСОБА_1 вважав, що відповідач, підписуючи листи, як заступник голови громадської ради, діяв особисто від свого імені, поширив про нього неправдиві ганьбливі відомості шляхом надсилання паплюжних листів до різних інстанцій, включаючи місце проходження ним військової служби, спотворив його образ чесного громадянина та українського офіцера, чим дискредитував його перед командуванням військової частини та колегами по службі, поставив під сумнів його добре ім'я.

У ході розгляду справи ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та усунення загрози життю, здоров'ю і майну, відшкодування моральної шкоди. При цьому заявник указував на те, що він очолює партійну організацію Всеукраїнської Чорнобильської народної партії "За добробут та соціальний захист народу" Деснянського району м. Києва та є заступником голови громадського комітету мешканців шостого під'їзду будинку АДРЕСА_2. Тому, як порядний, законослухняний громадянин, політичний та громадський діяч, якому довіряють мешканці будинку та району, де він проживає, не може стояти осторонь боротьби зі злочинністю, порушеннями громадського порядку, законних прав і інтересів громадян, не може не реагувати на їх особисті звернення до нього.

Як указував ОСОБА_2 у своєму позові, у квартирі АДРЕСА_1 у будинку АДРЕСА_2 тривалий час мешкає наркоман - ОСОБА_5., який веде антисоціальний спосіб життя, перетворив квартиру в наркопритон, тривалий час порушує громадський порядок, правила поведінки, установлені загальними зборами мешканців. Він особисто та його оточення ставлять під загрозу життя, здоров'я мешканців будинку та району. Рідні ОСОБА_5 та його брат, ОСОБА_1, практично нічого не роблять для того, щоб лікувати хворого, і не підтримують ініціативи мешканців будинку щодо підтримки громадського порядку та безпеки. У 2000 році ОСОБА_5. був засуджений до позбавлення волі умовно, але висновку для себе не зробив, продовжував вживати наркотики й утримувати наркопритон, з приводу чого в 2001-2002 роках неодноразово проводились збори мешканців, направлялись колективні звернення до прокуратури Деснянського району м. Києва, Деснянського РУГУ МВС України в м. Києві, депутатів районної ради.

У липні 2003 року через неправомірну поведінку ОСОБА_5 з його приятелями-наркоманами були проведені бесіди із сусідами та родичами, а 4 серпня 2003 року вони звернулися із листом до депутата Київської ради Григорака Д.Д., депутата районної ради Коваленка М.М., командира військової частини А-0665 (лист не було відправлено через відсутність адреси на той час) з проханням провести спільну зустріч за їхньої участі із сім'єю ОСОБА_1, дільничного працівника міліції, представника громадського комітету. Через декілька днів така зустріч відбулась, однак ОСОБА_1 на зустріч не з'явився. Після цієї зустрічі поведінка ОСОБА_5 поліпшилась, але коли через деякий час бабуся ОСОБА_5 відбула за путівкою до санаторію, він миттєво повернувся до звичного способу життя. Ні батько, ні старший брат на покращення поведінки ОСОБА_5 не впливали.

23 жовтня 2003 року, знову оголосили проведення зборів мешканців будинку, на які запросили ОСОБА_5 та його батька, які на збори не з'явились, тому було вирішено направити листа квартиронаймачу ОСОБА_1, що й було зроблено 31 жовтня 2003 року.

Протягом тривалого часу ОСОБА_2, його родина, близькі, друзі та сусіди вимушені знаходитись у стані постійного стресу, страху, нервової напруги, хвилювань і переживань. Крім того, у результаті розповсюдження ОСОБА_1 відносно нього неправдивих ганьбливих відомостей про його надумані правопорушення, що опорочили його честь і гідність, завдали збитковості його позитивній моральній репутації громадянина, політичного і громадського діяча, можуть лягти брудною плямою на партію та їхню громадську організацію. У зв'язку з цим ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_1 1 млн. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 29 листопада 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Відомості, викладені в листі заступника голови громадської ради ОСОБА_2 на ім'я командира військової частини А-0665, військового прокурора військового гарнізону "Десна", прокурора Козелецького району Чернігівської області, начальника районного управління МВС Козелецького району з додатками на 3-х аркушах, що надійшов до військової прокуратури Деснянського гарнізону 17 листопада 2003 року, про те, що " в квартире АДРЕСА_1, квартиросъемщиком которой является офицер военной части А-0665 ОСОБА_4, в течение длительного времени существует наркопритон. Общественный комитет с правоохранительными органами Деснянського района г. Киева принимает меры к ликвидации наркопритона в указанной квартире, но сам квартиросъемщик ОСОБА_4 всячески противится этому. На эту проблему они (общественньй совет) смотрят как на заинтересованность семьи ОСОБА_1 в сохранении квартири как наркопритона и, соответственно, теневых доходов от наркобизнеса", визнано такими, що не відповідають дійсності та порочать честь і гідність ОСОБА_1 як офіцера Збройних Сил України.

Зобов'язано ОСОБА_2 спростувати вищезазначені відомості, викладені в указаних листах, шляхом направлення спростування до командування військової частини А-0665, військового прокурора військового гарнізону "Десна", прокурора Козелецького району Чернігівської області, начальника районного управління МВС Козелецького району, протягом одного місяця з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист гідності, честі, ділової репутації та загрози життю, здоров'ю і майну відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 20 червня 2007 року рішення районного суду змінено. Зменшено розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, до 5 тис. грн.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України (1618-15) рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Судові рішення в частині позовних вимог ОСОБА_1 не відповідають цим вимогам.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_2 поширив у своїх зверненнях до командування військової частини А-0665, військового прокурора військового гарнізону "Десна", прокурора Козелецького району Чернігівської області, начальника районного управління МВС Козелецького району неправдиві відомості про позивача, які порочать його честь та гідність.

Однак із таким висновком суду погодитись не можна, тому що він не грунтується на матеріалах справи й вимогах закону.

Пленум Верховного Суду України в п. 3 постанови від 28 вересня 1990 року №7 "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" (v0007700-90) (зі змінами, внесеними до цього пункту постановою від 4 червня 1993 року № 3 (v0003700-93) ) роз'яснив, що при розгляді цивільних справ, порушених у порядку ст. 7 ЦК УРСР (1540-06) , суди повинні з'ясовувати, чи поширені відомості, про спростування яких пред'явлений позов, чи порочать вони честь, гідність і ділову репутацію позивача та чи відповідають дійсності.

Суд установив, і ця обставина не оспорюється сторонами, що ОСОБА_2 звертався до правоохоронних органів (МВС та прокуратури), командування військової частини А-0665 з листами, в яких повідомляв про ситуацію, яка склалася у квартирі АДРЕСА_1 у будинку АДРЕСА_2.

Компетенція органів міліції та прокуратури, а також порядок перевірки таких звернень цими правоохоронними органами визначені законами України від 20 грудня 1990 року № 565-ХII "Про міліцію" (565-12) , від 5 листопада 1991 року № 1789-ХII "Про прокуратуру" (1789-12) , від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , положеннями Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05) та інших нормативних актів.

Вирішуючи спір, суд не врахував, що до цих органів і до командування військової частини А-0665 як до органу дізнання ОСОБА_2 звертався з метою перевірки відомостей та вжиття заходів для забезпечення порядку в їхньому будинку та не зясував чи можна за такі звернення застосовувати ст. 7 ЦК УРСР (1540-06) , оскільки, коли особа звертається до суду, правоохоронного чи іншого державного органу, організації, наділених відповідно до закону владними повноваженнями, із заявою про неправомірні дії іншої особи, якщо цей орган чи організація наділені владними повноваженнями щодо поновлення законності у відповідних відносинах чи застосування передбачених законом санкцій до правопорушника, то таке звернення не є поширенням відомостей, як це розуміється в ст. 7 ЦК УРСР (1540-06) .

Суд при вирішення спору не зазначив у рішенні, чому за звернення до правоохорон них органів (МВС та прокуратури), командування військової частини ОСОБА_2 повинен нести відповідальність.

За таких обставин судові рішення в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд суду до першої інстанції.

Що стосується судових рішень у частині вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та усунення загрози життю, здоров'ю і майну, відшкодування моральної шкоди, то доводи касаційної скарги є необгрунтованими, правильність висновків суду не спростовують, а тому рішення в цій частині слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 337, 338 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду Україниухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 листопада 2006 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 20 червня 2007 року в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.