6-12131св07 Про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, третя особа виконавчий комітет Жмеринської міської ради Вінницької області, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 березня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 8 травня 2007 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд із названим позовом.

Зазначав, що на підставі договору купівлі-продажу від 13 липня 2006 року він є власником нежитлової будівлі, а саме: магазину, розташованого АДРЕСА_1.

Оскільки відповідачі безпідставно зайняли цю будівлю, встановили свої замки та не допускають його до приміщень магазину, чим перешкоджають користуватись будівлею та використовувати її за призначенням, ОСОБА_1 просив суд усунути йому перешкоди в користуванні й розпорядженні належним йому майном: нежитловим приміщенням магазину шляхом покладення на відповідачів обов'язку звільнити це приміщення.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 березня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 8 травня 2007 року, позов задоволено: позивачеві усунуто перешкоди у здійсненні права володіння та користування належним йому майном та зобов'язано ОСОБА_2 і ОСОБА_2 разом з неповнолітніми дітьми звільнити нежитлову будівлю магазину АДРЕСА_1.

В обгрунтування касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, місцевий суд, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до положень ст. 48 Закону України "Про власність" (697-12) та ст. 391 ЦК України (435-15) позивач має право на усунення перешкод у користуванні та розпорядженні належною йому власністю.

Однак цей висновок судами зроблено з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України (1618-15) - рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 цього Кодексу - під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 ЦПК України (1618-15) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

При вирішенні справи суди виходили з того, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13 липня 2006 року є власником нежитлової будівлі: магазину "А" загальною площею 99,8 кв.м АДРЕСА_1.

Разом з тим, заперечуючи проти позову,ОСОБА_2 указував на те, що відповідно до договору оренди земельної ділянки від 18 травня 2004 року № 156, укладеного між ним і Жмеринською міською радою Вінницької області, йому була надана для будівництва і обслуговування житлового будинку земельна ділянка площею 0,0196 га АДРЕСА_2 (а.с. 37-39), що була відведена в натурі; рішенням цієї ж міської ради від 27 квітня 2004 року № 88 йому надано дозвіл на будівництво на цій земельній ділянці житлового будинку (а.с. 13), а спірна будівля, на яку претендує позивач, є житловим будинком, будівництво якого він не завершив.

При вирішенні справи місцевий суд, в порушення вимог ст. 213 і 214 ЦПК України (1618-15) , цих доводів відповідача належним чином не перевірив; не встановив, на якій саме земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля магазину, придбаного ОСОБА_1 в 2006 році, а також недобудований житловий будинок ОСОБА_2; чи дійсно діями відповідачів порушено право позивача.

Апеляційний суд, у порушення ст. 303 ЦПК України (1618-15) , на зазначені порушення уваги не звернув.

За таких обставин, ухвалені в справі судові рішення не можна визнати законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України (1618-15) з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 березня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 8 травня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.