Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

суддів: Григор'євої Л.І.,

Балюка М.І., Барсукової В.М., -

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Перша обласна Київська державна нотаріальна контора, Києво-Святошинська державна адміністрація, КСП "Білогородка" про встановлення фактів прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання права власності на ѕ частини спадкового майна, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 вересня 2007 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 21 січня 2008 року,

У травні 2007 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина на АДРЕСА_1та грошові вклади. Вказували, що вони разом із відповідачкою є спадкоємцями за законом, а також їхній брат ОСОБА_6, що помер ІНФОРМАЦІЯ_2, але в шестимісячний строк вони заяву до нотаріальної контори не подали проте всі п'ятеро фактично спадщину прийняли.

15 березня 2002 року ОСОБА_4 звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на майно батька, вказавши в заяві, що інших спадкоємців крім неї немає. В цей же день їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спірний будинок та грошові вклади батька. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина на 1/5 частину спірного будинку та земельну частку (пай) у колективній власності КСП "Білогородка". Оскільки спадкоємців першої черги не було вони фактично прийняли спадщину разом із відповідачкою, яка 7 травня 2004 року звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті брата. Просили встановити факт прийняття спадщини, визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, визнати право власності на ѕ частини спадкового майна.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 вересня 2007 року позов задоволено.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 21 січня 2008 року рішення Києво-Святошинського суду змінено. В задоволенні позовних вимог в частині встановлення факту прийняття спадщини відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 вересня 2007 року та рішення Апеляційного суду Київської області від

21 січня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.