Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого

Гнатенка А.В.,

суддів:

Балюка М.I., Гуменюка В.I.,

Данчука В.Г., Косенка В.Й.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного засудження, за касаційною скаргою Долинської міжрайонної прокуратури Iвано-Франківської області на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Iвано-Франківської області від 4 жовтня 2007 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в порядку ст.ст. 1 - 4, 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду" до суду із заявою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного засудження. Просив суд стягнути на його користь 5 363 гривні 06 копійок матеріальної шкоди та 1 500 гривень моральної шкоди, посилаючись на те, що був незаконно засуджений за ч. 1 ст. 122 КК України (2341-14) до виправних робіт строком на 1 рік із відрахуванням у дохід держави 20% із суми заробітку. У подальшому вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасовано судом касаційної інстанції з направленням справи на новий судовий розгляд. Під час нового розгляду прокурор змінив обвинувачення на ч. 1 ст. 125 КК України (2341-14) . Оскільки потерпілий відмовився підтримувати обвинувачення шляхом подання скарги, як того вимагає ст. 27 КПК України (1001-05) , кримінальну справу було закрито на підставі ч. 7 ст. 6 КПК України (1001-05) .

Ухвалою Долинського районного суду від 5 лютого 2007 року заяву задоволено. Постановлено визначити розмір відшкодування матеріальної шкоди в сумі 5 363 гривень 06 копійок та моральної шкоди в сумі 1 500 гривень.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Iвано-Франківської області від 4 жовтня 2007 року апеляційну скаргу Долинської міжрайонної прокуратури на ухвалу місцевого суду повернуто у зв'язку з тим, що вона не брала участі у справі й оскарженою ухвалою питання про її права та обов'язки не вирішувалися.

Долинська міжрайонна прокуратура звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції й передати справу на новий апеляційний розгляд, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема: ст. 121 Конституції України (254к/96-ВР) , ст. ст. 36-1, 37 Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) та ст.ст. 45, 213 ЦПК України (1618-15) .

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Повертаючи апеляційну скаргу Долинської міжрайонної прокуратури на ухвалу місцевого суду, апеляційний суд, виходив із того, що вона не брала участі у справі й оскарженою ухвалою питання про її права та обов'язки не вирішувалися.

Проте з таким висновком судів погодитися не можна, оскільки він суперечить нормам матеріального та процесуального права.

Згідно з правилами ч. 2 ст. 45 ЦПК України (1618-15) прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.

Підставою представництва прокуратурою інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою (ч. 2 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) ).

При цьому прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом (ч. 5 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) ).

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) право внесення апеляційного, касаційного і окремого подання на вироки, рішення, ухвали і постанови судів надається прокурору і заступнику прокурора в межах їх компетенції, незалежно від їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, подана в порядку зазначеного процесуального та матеріального закону апеляційна скарга Долинського міжрайонного прокурора була прийнята судом першої інстанції та направлена до суду апеляційної інстанції

Обгрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в даній справі, прокуратура в апеляційній скарзі зазначала, що постановлення без її участі у справі місцевим судом незаконної ухвали про задоволення вимог ОСОБА_1 призвело до безспірного списання коштів у сумі 6 863 гривень 06 копійок за рахунок Державного бюджету України, що є порушенням інтересів держави.

Незважаючи на це, суд апеляційної інстанції на вимоги матеріального та процесуального законодавства уваги не звернув і без достатніх підстав повернув апеляційну скаргу заявнику

Крім того, апеляційний суд у порушення вимог ст. 294 ЦПК України (1618-15) не вирішив питання про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження, хоча таке клопотання містилося в поданій апеляційній скарзі.

За таких обставин ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 342 ЦПК України (1618-15) , з направленням справи до апеляційного суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги Долинської міжрайонної прокуратури на ухвалу місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 336, 342 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Долинської міжрайонної прокуратури задовольнити частково.

Ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Iвано-Франківської області від 4 жовтня 2007 року скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги Долинської міжрайонної прокуратури на ухвалу Долинського районного суду від 5 лютого 2007 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.