Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Пшонки М.П., Берднік I.С.,

Данчука В.Г., Лященко Н.П., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, акціонерної енергопостачальної компанії (далі - АЕК) "Київенерго" про захист прав споживача, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою представника АЕК "Київенерго" на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 грудня 2007 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що, починаючи з жовтня 2004 року, у будинку АДРЕСА_1 напруга електричного струму перевищувала допустимі стандарти та становила 240В та 300 В, про що був складений акт від 29 жовтня 2004 року. Унаслідок дій відповідачів йому завдана шкода, тому позивач просив визнати ці дії неправомірними, стягнути на його користь витрати на лікування в розмірі 138 грн., витрати, пов'язані з правовою допомогою, у розмірі 250 грн., витрати на придбання адаптера для телефонного апарата в розмірі 25 грн., 500 грн. моральної шкоди.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 24 грудня 2007 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто на його користь з АЕК "Київенерго" моральну шкоду в сумі 250 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі представник АЕК "Київенерго" порушує питання про скасування судових рішень і ухвалення рішення про відмову в позові, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України (1618-15) суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, суд виходив із того, що правовідносини щодо заподіяння цієї шкоди регулюються ст. 23 ЦК України (435-15) .

Проте суд не врахував вимоги п. 5 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , згідно з якою споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією, у випадках, передбачених законодавством.

На ці положення закону не звернув уваги й апеляційний суд, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

Наведене свідчить про те, що рішення судів у частині відшкодування моральної шкоди ухвалено в порушення норм матеріального закону, тому вони підлягають скасуванню в цій частині.

Керуючись ст. ст. 336, 341, 343, 346 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 грудня 2007 року в частині відшкодування моральної шкоди скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" про відшкодування моральної шкоди відмовити.

У решті - рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 грудня 2007 року залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.