Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого

Патрюка М.В.,

суддів:

Берднік I.С.,

Лященко Н.П.,

Данчука В.Г.,

Пшонки М.П.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Перша Київська обласна державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку на прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, за касаційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2007 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2007 року ОСОБА_1 пред'явила в суді позов до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом.

Зазначала, що IНФОРМАЦIЯ_1 померла ОСОБА_6.

Після збігу строку для прийняття спадщини, вона дізналася про те, що ОСОБА_6 склала на неї заповіт від 17 січня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, відповідно до якого заповідала їй все своє майно.

Спадкове майно складається з житлового будинку АДРЕСА_1, земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку в розмірі 0,25 га, земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,15 га, земельної частки (паю) розміром 3,07 га на території Мих. Рубежівської сільської ради.

Також зазначала, що в кінці 2006 року вона звернулася до Першої Київської обласної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом, проте їй відмовили у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини.

Посилаючись на вищевикладене, позивачка просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини та визнати за нею право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 липня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2007 року, позов ОСОБА_1 задоволено: визначено їй додатковий строк для прийняття спадщини та визнано за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну частку (пай) розміром 3,07 га на території Мих. Рубежівської сільської ради.

На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якій вони просять рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем, а тому суд визначив їй додатковий строк для прийняття спадщини та визнав за нею право власності на спадкове майно.

Проте таких висновків суд дійшов із порушенням норм матеріального та процесуального закону.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України (435-15) для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1272 ЦК України (435-15) , якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як установлено судом і вбачається з матеріалів справи, IНФОРМАЦIЯ_1 померла ОСОБА_6., яка заповідала все своє майно ОСОБА_1 відповідно до заповіту від 17 січня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7

Спадкове майно складається з житлового будинку АДРЕСА_1, земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку в розмірі 0,25 га, земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,15 га, земельної частки (паю) розміром 3,07 га на території Мих. Рубежівської сільської ради.

ОСОБА_1 не прийняла спадщину, оскільки не звернулася протягом установленого законом терміну до нотаріальної контори.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 1272 ЦК України (435-15) цей строк може бути продовжений судом. Для цього спадкоємцю, який звернувся до суду, необхідно надати докази, які стали поважною причиною для пропуску ним даного строку. Якщо суд визнає такі причини досить поважними, він може визначити для спадкоємця додатковий строк, який буде достатнім для подачі ним заяви до нотаріуса про прийняття спадщини.

На порушення вищезазначених норм матеріального права та вимог ст. ст. 212, 213 ЦПК України (1618-15) рішення суду взагалі не містить будь-яких висновків щодо поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини та визначення конкретного строку, що взагалі унеможливлює виконання рішення в цій частині.

Не містить мотивувальна частина рішення й висновків щодо правових підстав визнання за позивачкою права власності на спадкове майно.

Рішення суду в цій частині взагалі суперечить вимогам ст. ст. 1296, 1297 ЦК України (435-15) , якими передбачено порядок оформлення права на спадщину.

Указані порушення закону залишились поза увагою й суду апеляційної інстанції.

З огляду на викладене постановлені судами рішення не можна визнати законними та обгрунтованими й вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2007 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд у суд першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.