Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого

Патрюка М.В.,

суддів:

Берднік I.С., Лященко Н.П.,

Прокопчука Ю.В., Пшонки М.П., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, третя особа - відкрите акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - ВАТ "КЗРК"), про стягнення заборгованості із щомісячних виплат на відшкодування шкоди, перерахунок розміру щомісячних страхових виплат на відшкодування шкоди, за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі - відділення ВД ФССНВВПЗ України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області) на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 8 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 серпня 2007 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2007 року ОСОБА_1. звернувся в суд з указаним позовом.

Зазначав, що він перебував у трудових відносинах із виробничим об'єднанням "Кривбасруда" (нині - ВАТ "КЗРК") з 1962 року до 1978 року. У 1963, у 1964 та у 1965 роках він отримав травми на виробництві. Йому було встановлено ступінь стійкої втрати професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом, у тому числі з 1 січня 1994 року - 80 % безстроково.

З 1963 року до 1 квітня 2001 року щомісячні виплати з відшкодування шкоди проводило підприємство, а з 1 квітня 2001 року до теперішнього часу - відділення ВД ФССНВВПЗ України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області.

Вважаючи, що ВАТ "КЗРК" неправильно проводило перерахування розміру відшкодування втраченого заробітку через невірне застосування коефіцієнта підвищення тарифних ставок і посадових окладів, а також їх незастосування, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість із щомісячних страхових виплат, просив стягнути з відповідача заборгованість за період з 1 травня 2004 року до 1 травня 2007 року в розмірі 30 831 грн. 12 коп. та зобов'язати проводити йому щомісячні страхові виплати в розмірі 1 632 грн., починаючи з 1 травня 2007 року, до зміни обставин, що є підставою для їх перерахування або припинення відповідно до закону.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 8 червня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 серпня 2007 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

У касаційній скарзі відділення ВД ФССНВВПЗ України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, просить постановлені у справі рішення скасувати й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що з 1992 року при перерахуванні ОСОБА_1 сум страхових виплат підприємством неправильно застосовувалися або ж не застосовувалися взагалі коефіцієнти підвищення тарифних ставок і посадових окладів працівників підприємства. Після передачі підприємством документів відділенню ВД ФССНВВПЗ України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, останнє також продовжувало неправильно виплачувати позивачу суми відшкодування шкоди, тому вони підлягають перерахуванню та стягненню.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до п. 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаної з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року№ 472 (472-93-п)

, перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.

За таких обставин із висновками суду щодо наявності підстав для перерахування щомісячних платежів та стягнення суми недоплати погодитися не можна, оскільки, змінюючи розмір щомісячних виплат, суд не перевірив, чи відбулося фактичне підвищення заробітної плати на підприємстві, зокрема, станом на 1 листопада 1992 року, 1 липня 1994 року, 1 січня 1996 року, 1 червня 1997 року, 1 січня 1998 року, 1 липня 1999 року, 1 січня 2000 року, 1 травня 2000 року, а лише формально посилався в рішенні на перевірку цих обставин; витребував від товариства відомості про розмір середнього заробітку за професією позивача не на кожний момент підвищення тарифних ставок протягом повного календарного місяця або в перерахунку на повний календарний місяць роботи, унаслідок чого не визначився з відповідністю розміру суми відшкодування, нарахованої позивачу, граничним сумам середньої заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) (далі - Закон № 1105-ХIV від 23 вересня 1999 року (1105-14) ) з 1 квітня 2001 року страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Частиною 2 ст. 29 Закону № 1105-ХIV від 23 вересня 1999 року (1105-14) передбачено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат проводиться також у разі зростання в попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування проводиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Згідно з пп. 4.4.2. - 4.4.4. Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), узгодженого з Міністерством праці та соціальної політики України й затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31 січня 2002 року № 7 (v0007583-02) , (діючого на час виникнення спірних відносин) при проведенні перерахування щомісячних страхових виплат з 1 березня кожного року середньомісячна заробітна плата підлягає корегуванню. При цьому відкоригована середньомісячна заробітна плата не може перевищувати встановлену на дату настання права на перерахування максимальну величину (граничну суму) заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески до Фонду.

Перерахування щомісячних страхових виплат проводиться з урахуванням вимог абз. 3 ч. 1 ст. 34 базового Закону № 1105-ХIV від 23 вересня 1999 року (1105-14) - у разі, коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв'язку з одним і тим самим нещасним випадком або професійним захворюванням, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

Сума перерахованої щомісячної страхової виплати та пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (станом на 1 березня відповідного року) обмежується відкоригованим середньомісячним заробітком потерпілого.

Проводячи перерахування сум страхових виплат, визначених відділенням ВД ФССНВВПЗ України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, суд не врахував наведених положень закону, не з'ясувавши граничну суму заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески до Фонду, і розмір середньомісячного заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій допущені порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 8 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 серпня 2007 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.