Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Пшонки М.П., Берднік I.С.,

Лященко Н.П., Прокопчука Ю.В., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом акціонерного комерційного банку (далі АКБ) "Трансбанк" в особі філії "Херсон-Трансбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АКБ "Трансбанк" в особі філії "Херсон-Трансбанк", ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного нотаріуса ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів поруки та іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 21 серпня 2007 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2007 року АКБ "Трансбанк" в особі філії "Херсон-Трансбанк" звернувся до суду із зазначеним позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 21 квітня 2006 року між ним та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, згідно з яким останній надано кредит у сумі 111 тис. доларів США на строк до 20 жовтня 2009 року. У забезпечення зобов'язань за договором банком прийнято в іпотеку житловий будинок з господарчими та побутовими спорудами, що розташований АДРЕСА_1, належний на праві власності ОСОБА_1, а також поруку ОСОБА_1 за договором поруки від 21 квітня 2006 року. У порушення зобов'язання ОСОБА_3 припинила погашення кредиту та процентів в порядку і строки, передбачені графіком, і станом на 24 січня 2007 року за нею утворилася заборгованість у сумі 546 460 грн. 85 коп., що еквівалентно 108 210, 07 доларам США, і пеня за прострочення виконання зобов'язань у сумі 10 413 грн. 80 коп. У зв'язку з цим, позивач просив суд звернути стягнення на нерухоме майно за договором іпотеки на суму 556 874 грн. 65 коп.

У березні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання недійсними договорів поруки та іпотеки, посилаючись на те, що при укладені цих договорів від його імені діяла ОСОБА_2, однак у виданій їй та нотаріально посвідченій довіреності від 15 квітня 2006 року останній не надано повноважень на укладення цих договорів в інтересах третіх осіб, а надані повноваження бути його представником з метою забезпечення зобов'язань щодо належного йому будинку.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 11 червня 2007 року в задоволенні позову АКБ "Трансбанк" в особі філії "Херсон-Трансбанк" відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсними договір іпотеки, укладений 21 квітня 2006 року між сторонами, договір поруки №267 від 21 квітня 2006 року, укладений між АКБ "Трансбанк" в особі філії "Херсон-Трансбанк" та ОСОБА_1.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 21 серпня 2007 року рішення районного суду скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов АКБ "Трансбанк" в особі філії "Херсон-Трансбанк" задоволено. Звернено стягнення на нерухоме майно за договором іпотеки від 21 квітня 2006 року, а саме житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_1 для задоволення вимог філії "Херсон-Трансбанк" АКБ "Трансбанк", що випливають з вимог кредитного договору №5750502 МК від 21 квітня 2006 року, а всього 556874 грн. 65 коп. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Статтею 337 ЦПК України (1618-15) визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 квітня 2006 року між АКБ "Трансбанк" в особі філії "Херсон-Трансбанк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 5750502-МК, згідно з яким ОСОБА_3 надано кредит у сумі 111 тис. доларів США на строк до 20 жовтня 2009 року (а. с. 6-9).

На забезпечення зобов'язань за кредитним договором АКБ "Трансбанк" в особі філії "Херсон-Трансбанк" 21 квітня 2006 року уклав договір іпотеки з ОСОБА_1., який передав в іпотеку банку належний йому на праві власності житловий будинок з господарчими та побутовими спорудами, що розташований АДРЕСА_1 (а. с. 10-11).

Крім того, 21 квітня 2006 року між АКБ "Трансбанк" в особі філії "Херсон-Трансбанк" та ОСОБА_1. укладено договір поруки №267, відповідно до якого ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання у випадку неналежного виконання або/та невиконання ОСОБА_3 умов кредитного договору погасити заборгованість позичальника протягом трьох банківських днів після отримання повідомлення банку (а. с. 14).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи рішення про задоволення позову АКБ "Трансбанк", апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що оскільки у ОСОБА_3 за кредитним договором утворилася заборгованість у сумі 546 460 грн. 85 коп., тому позовні вимоги банку про звернення стягнення на нерухому майно за договором іпотеки від 21 квітня 2006 року підлягають задоволенню.

При розгляді справи апеляційним судом дотримано вимоги цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об'єктивно з'ясовані обставини справи та надана їм належна оцінка.

Наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що рішення апеляційного суду відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 337, 344, 345 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 21 серпня 2007 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.