Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого

Патрюка М.В.,

суддів:

Берднік I.С., Лященко Н.П., Костенка А.В., Прокопчука Ю.В., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до військової частини 3037 про стягнення заборгованості за речове майно та службові відрядження, за касаційною скаргою військового прокурора Донецького гарнізону на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 21 червня 2006 року,

в с т а н о в и л а :

Військовий прокурор Донецького гарнізону звернувся в суд в інтересах ОСОБА_1 з позовом про стягнення суми заборгованості з війскової частини 3037. Свої позовні вимоги обгрунтовував тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині на посаді заступника начальника штабу управління Східного територіального командування внутрішніх військ МВС України. На підставі наказу командуючого ВВ МВС України № 101 від 23 листопада 2005 року та наказу начальника управління Східного територіального командування ВВ МВС України № 295 від 30 грудня 2005 року його було звільнено в запас за п. 63 "в" Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу Збройних сил України, затвердженого Указом Президента України №1053/2001 від 7 листопада 2001 року (1053/2001) , за станом здоров'я та він повинен був одержати за рахунок держави речове майно або грошову компенсацію, замість нього. Під час проходження військової служби підполковник ОСОБА_1 знаходився на речовому забезпеченні у військовій частині 3037, але речове майно йому видано не було, а також не сплачено грошову компенсацію, замість нього, у сумі 2 168 грн. 77 коп. Крім того, під час проходження служби ОСОБА_1 перебував у службових відрядженнях. За службові відрядження йому були нараховані кошти в сумі 467 грн. 02 коп., які не сплачені до цього часу. Таким чином, у військової частини 3027 існує заборгованість перед ОСОБА_1: за речове майно в сумі 2 168 грн. 77 коп. і за службові відрядження в сумі 467 грн. 02 коп., яку в добровільному порядку відповідач не сплатив, у зв'язку з чим ОСОБА_1 був вимушений звернутися за наданням юридичної допомоги в захисті його прав до військового прокурора Донецького гарнізону, який у свою чергу звернувся до суду з позовом до військової частини 3037.

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 17 березня 2006 року позов військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з військової частини 3037 на користь ОСОБА_1 2 168 грн. 77 коп. заборгованості за речове майно, 467 грн. 02 коп. заборгованості за відрядження, 51 грн. судового збору на користь держави.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 21 червня 2006 року вказане рішення суду першої інстанції змінено: стягнуто з військової частини 3037 на користь ОСОБА_1 427 грн. 18 коп. заборгованості за речове майно, у частині задоволення інших позовних вимог про стягнення заборгованості за речове майно відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Військовий прокурор Донецького гарнізону звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 340 ЦПК України (1618-15) судові рішення підлягають скасуванню в касаційному порядку із закриттям провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України (1618-15) суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

З 1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), який визначив повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Частиною 2 ст. 4 цього Кодексу визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України (2747-15) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суб'єктом владних повноважень відповідно до п. 7 ч. 1 ст. З цього Кодексу є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 17 КАС України (2747-15) компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічною службою згідно з п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України (2747-15) є діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Адміністративні справи, в яких однією із сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, як це передбачено п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України (2747-15) , підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам (п. 2 ч. 1 ст. 3 КАС України (2747-15) ).

Отже, спір, що виник між сторонами, є публічно-правовим і відноситься до адміністративної юрисдикції, а тому його розгляд як судом першої, так і судом апеляційної інстанції повинен був здійснюватися за нормами КАС України (2747-15) .

Суди розглянули справу після 1 вересня 2005 року (після набрання чинності КАС України (2747-15) ) за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Таким чином, суди дійшли помилкового висновку про наявність цивільно-правового спору та розглянули позовні вимоги за правилами ЦПК України (1618-15) .

Ураховуючи наведене, судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 333, 336, 340 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу військового прокурора Донецького гарнізону задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 17 березня 2006 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 21 червня 2006 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.