Колегія суддів Судової палата

у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Головуючого

Гнатенка А.В.,

Суддів:

Балюка М.I.,

Григор'євої Л.I.,

Барсукової В.М..

Данчука В.Г.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2004 року позивачка звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу. Відповідач ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом про поділ майна подружжя.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 6 жовтня 2004 року роз'єднано поєднанні в одному провадженні зазначенні позови.

Під час судового розгляду, 8 вересня 2006 року ОСОБА_1 звернулась із зустрічним позовом про поділ майна подружжя, просила виділити їй в натурі, з врахуванням інтересів неповнолітньої дитини, незавершений будівництвом будинок та земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1, які знаходяться у смт. Брюховичи, при цьому погодилась сплатити ОСОБА_2 1\3 частини дійсної ринкової вартості цього будинку та земельних ділянок.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 25 квітня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 залишені без розгляду, оскільки позивач не з'явився в судове засідання.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 25 квітня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено та виділено їй незавершений будівництвом житловий будинок з земельною ділянкою площею 0,08 га. та земельну ділянку АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість 1\3 частини незавершеного будівництвом житлового будинку та земельних ділянок у розмірі 31101 грн.66 коп.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 10 грудня 2007 року рішення Сихівського районного суду м. Львова від 25 квітня 2007 року скасовано та ухвалене нове рішення, яким позов задоволено частково. Виділено у власність кожному з подружжя по 1\2 частині незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1, загальною вартістю 452482 грн.; по 1\2 частині земельних ділянок АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст.335 ЦПК України (1618-15) суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення і передачі справи на новий розгляд.

Вимоги ч. 6 ст. 338 ЦПК України (1618-15) передбачають безумовні підстави для скасування рішення і передачі справи на новий розгляд, а саме: коли справу розглянуто з порушенням правил виключної підсудності.

Виходячи із змісту ч.1 ст.114 ЦПК України (1618-15) , позови, що виникають з приводу нерухомого майна пред'являються за місцем знаходження майна або його основної частини.

З матеріалів справи вбачається, що спірне нерухоме майно сторін, знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що територіально відноситься до Шевченківського району м. Львова.

Проте, приймаючи до провадження справу за місцем проживання відповідача, суддя Сихівського районного суду м. Львову при відкритті провадження в справі порушив правила підсудності. Не звернув увагу, що відносно зазначеного спору діє виключна підсудність, тобто справа розглядається за місцем знаходження нерухомого майна. Оскільки справа розглянута судом, якому вона не підсудна, відповідно до п.6 ч. 1 ст. 338 ЦПК України (1618-15) є обов'язковою підставою для скасування рішення і передачі справи на новий розгляд до належного суду.

Крім того, ухвалюючи рішення про поділ майна подружжя, суд першої інстанції, з висновком якого в цій частині погодився апеляційний суд, виходив із того, що спірний будинок придбаний в період зареєстрованого шлюбу сторін, відтак, є їх спільною сумісною власністю.

Однак, з такими висновками погодитися не можна.

Відповідно до положень ст.ст.22,24 КпШС України (2006-07) , який був чинним на час придбання спірного будинку, належність майна на засадах спільної сумісної власності подружжя повинна визначатися не тільки фактом перебування у шлюбі, але й спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Майно, придбане хоча і під час шлюбу, проте за кошти, що належать одному з подружжя особисто, зокрема, за гроші, одержані в подарунок, в порядку спадкування або в борг, належить до роздільного майна.

Судом першої інстанції встановлено, і це й висновок не спростовано апеляційним судом, що спірний будинок придбано в 2001 році за кошти, надані батьком ОСОБА_1 ОСОБА_3. На той час ступінь готовності будинку становила 70%, а на час розгляду справи, що також встановлено судом - 71 %. Борги, що надані ОСОБА_1 відповідачем не поверталися.

При новому розгляді справи, судам слід врахувати наведене, а також пп. 22-25 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) , даних у Постанові від 21 грудня 2007 року, щодо поділу майна, придбаного за кошти, які належали одному із подружжя особисто, зокрема за гроші, одержані у борг тощо.

За таких обставин рішення суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Львова.

Керуючись ст.ст.336, 338 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 25 квітня 2007 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 10 грудня 2007 року скасувати, а справу направити на розгляд за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Львова.

Ухвала оскарженню не підлягає.