У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Гнатенка А.В.,
суддів: Косенка В.Й., Григор'євої Л.I.,
Данчука В.Г., Балюка М.I., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до
дочірнього підприємства по експлуатації та утриманню
багатоповерхових гаражів "Гаражне підприємство № 2" акціонерного
товариства холдингової компанії "Київміськбуд" про повернення
коштів, стягнення пені та відшкодування моральної шкоди, за
касаційною скаргою дочірнього підприємства по експлуатації та
утриманню багатоповерхових гаражів "Гаражне підприємство № 2"
акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд"
(далі - ДП "Гаражне підприємство № 2") на рішення Дніпровського
районного суду м. Києва від 23 травня 2007 року та ухвалу
апеляційного суду м. Києва від 5 жовтня 2007 року,
в с т а н о в и л а:
У травні 2007 року ОСОБА_1. звернулася в суд із позовом до ДП
"Гаражне підприємство № 2" про повернення коштів, стягнення пені
та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи тим, що 23 червня 2004
року між нею та ДП "Гаражне підприємство № 2" був укладений
договір № 17 на будівництво гаражного боксу поАДРЕСА_1. Згідно зі
ст. 3.1.1. договору вона зобов'язалась провести авансову проплату
в розмірі 30 % кошторисної вартості боксу до початку будівництва.
Їй був виписаний рахунок і нею здійснена проплата в сумі 7 950
грн., згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера № 17 від
23 червня 2004 року. Кошторисна вартість гаражного боксу становить
6 тис. доларів США або за курсом НБУ на 23 червня 2004 року 31 800
грн. За умовами договору виконавець зобов'язувався здати їй як
замовнику в експлуатацію гараж до 31 вересня 2004 року, а в разі
порушення строків введення в експлуатацію боксу сплатити пеню в
розмірі 0,1 % від кошторисної вартості гаража за кожен
прострочений день. Станом на 1 січня 2007 року пеня становить 26
139 грн. 60 коп. Однак відповідач умови договору не виконав, у
зв'язку з чим позивачка просить розірвати договір від 23 червня
2006 року № 17, укладений між нею та ДП "Гаражне підприємство № 2"
на будівництво гаражного боксу по вул. Л.Руденко, 6 а в м. Києві,
і стягнути з відповідача на її користь сплачені нею кошти в сумі 7
950 грн., пеню станом на 1 січня 2007 року в розмірі 26 139 грн.
60 коп., а також моральну шкоду в розмірі 5 тис. грн. та судові
витрати в сумі 358 грн., а всього 39 447 грн. 60 коп.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 травня
2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва
від 5 жовтня 2007 року, позов задоволено. Розірвано договір від 23
червня 2004 року № 17, укладений між ОСОБА_1. та ДП "Гаражне
підприємство № 2" на будівництво гаражного боксу по АДРЕСА_1.
Стягнуто з ДП "Гаражне підприємство № 2" на користь ОСОБА_1.
перераховані нею кошти в сумі 7 950 грн., пеню в розмірі 26 139
грн. 60 коп., моральну шкоду в розмірі 5 тис. грн. та судові
витрати в сумі 358 грн., а всього 39 447 грн. 60 коп.
Не погодившись з указаними судовими рішеннями, ДП "Гаражне
підприємство № 2" подало до Верховного Суду України касаційну
скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами
норм матеріального права та порушення норм процесуального права,
просить оскаржувані судові рішення скасувати.
Касаційна скарга ДП "Гаражне підприємство № 2" підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, з чим погодилась і апеляційна
інстанція, суд першої інстанції виходив із того, що 23 червня 2004
року між сторонами укладений договір № 17 на будівництво гаражного
боксу поАДРЕСА_1, згідно з умовами якого позивачка до початку його
будівництва вносить аванс у розмірі 308 кошторисної вартості
гаражного боксу, що становить 7 950 грн., які вона заплатила в
касу відповідача. Останній зобов'язався гаражний бокс здати в
експлуатацію до 31 вересня 2004 року, а в разі порушення цього
строку сплатити пеню в розмірі 0,1 % від кошторисної вартості
гаражу за кожен прострочений день. Відповідач указані умови
договору не виконав.
Проте з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки
дійшли їх без повного, всебічного та об'єктивного дослідження
деяких обставин справи, прав та обов'язків сторін у даних
правовідносинах з неправильним застосуванням норм матеріального та
процесуального права.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
рішення суду
повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким
суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу
згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно
з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу
своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були
дослідженні в судовому засіданні.
Як убачається з п. 3.1.1. та пп. 3.2.4., 3.2.5 договору від
23 червня 2004 року № 17, позивачка (заявник) зобов'язана провести
авансову проплату в розмірі 308 кошторисної вартості будівництва
боксу до початку будівництва та здати в експлуатацію бокс до 31
вересня 2004 року. При порушенні строків введення в експлуатацію
боксу сплатити пеню в розмірі 0,18 від кошторисної вартості за
кожний прострочений день. Заперечуючи проти позову, відповідач
пояснив, що кошторисна вартість будівництва боксу не складалася та
відсутня в матеріалах справи, що аванс на його рахунки не
надходив.
Статутом підприємства будівництво гаражних боксів не
передбачено.
Усупереч вимогам ст. 212 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд залишив
без оцінки зазначені доводи відповідача, незважаючи на те, що вони
мають правове значення для вирішення справи.
Не перевіривши зазначені обставини, суд також не звернув
уваги на те, що в матеріалах справи відсутні оригінали договору №
17 на будівництво гаражного боксу, квитанції до прибуткового
касового ордера, статуту гаражного підприємства, а лише копії, які
в установленому порядку не завірені.
Задовольняючи вимоги позивачка в частині стягнення моральної
шкоди, суд не врахував, що відповідно до вимог ст. 611 п. 4 ч. 1
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
у разі порушення зобов'язання настають
правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як убачається з договору від 23 червня 2004 року № 17,
відшкодування моральної шкоди не передбачено.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції на зазначені вимоги
закону уваги не звернув, не з'ясував, які правові наслідки було
передбачено договором у разі невиконання зобов'язання.
Суд апеляційної інстанції на порушення ст. 303 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги
щодо законності й обгрунтованості рішення суду першої інстанції та
залишив його без змін.
За таких обставин, ураховуючи, що судові рішення ухвалено з
порушенням норм матеріального й процесуального права, відповідно
до ст. 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
вони підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу дочірнього підприємства по експлуатації та
утриманню багатоповерхових гаражів "Гаражне підприємство № 2"
акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд"
задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 травня
2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 5 жовтня 2007
року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.В. Гнатенко
Судді: В.Й. Косенко
В.Г. Данчук
Л.I. Григор'єва
М.I. Балюк