У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

     26 березня 2008 року

     м. Київ

                 Колегія суддів Судової палати у

       цивільних справах Верховного Суду України в складі:

     Головуючого

     Гнатенка А.В.,

     Суддів:

     Балюка М.I.,

     Данчука В.Г.,

     Григор'євої Л.I.,

     Косенка В.Й.,

     розглянувши   справу   за   позовом   ОСОБА_1до    ОСОБА_2про
витребування майна з чужого незаконного володіння,

                      в с т а н о в и л а :

     Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом,  посилаючись
на те, що 27 січня 1987 року виконком  Дарницької  районної  в  м.
Києві ради народних  депутатів  рішенням  №  28  виділив  йому  як
учаснику  бойових  дій  Великої  Вітчизняної  Війни  в   гаражному
автокооперативі "Ветеран" бокс  IНФОРМАЦIЯ_1.  За  бокс  ним  було
внесено 600 крб. його вартості.

     У 2003 році в зв'язку з сімейними обставинами та на  прохання
дочки ОСОБА_2. він передав їй за рішеннями правління кооперативу у
тимчасове користування даний бокс. Ніяких інших правочинів між ним
та відповідачкою не укладалося.  У  даний  час  йому  як  учаснику
бойових дій ВВВ виділяють автомобіль і йому  необхідний  бокс  для
його схову, також в ньому  знаходяться  його  продукти  та  майно,
однак відповідачка відмовляється повернути гараж, що змусило  його
звернутися до суду.

     Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26  жовтня
2006 року позов ОСОБА_1. задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2. передати
ОСОБА_1. бокс IНФОРМАЦIЯ_1, що розташований у АДРЕСА_1

     Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14 березня  2007  року
рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26  жовтня  2006
року залишено без змін.

     У касаційній скарзі ОСОБА_2ставиться питання  про  скасування
рішення  судів  першої  та  апеляційної  інстанцій,  у  зв'язку  з
порушенням  норм   матеріального   та   процесуального   права   й
направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

     Касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

     Задовольняючи  позовні  вимоги,  як   суд   першої,   так   й
апеляційної інстанції виходили із того, що відповідно до вимог ст.
15  Закону  України  "Про  власність"  ( 697-12 ) (697-12)
          ОСОБА_1.,  який
повністю  сплатив  пайовий  внесок,  набув  право   власності   на
виділений йому в гаражному автокооперативі "Ветеран" бокс.

     Крім того, передаючи бокс у тимчасове користування  позивачці
та  приймаючи  її  до  членів  кооперативу,  не   було   проведено
паєнакопичення після зміни членства в кооперативі  з  ОСОБА_1.  на
ОСОБА_2. та право власності на спірний бокс не реєструвалося.

     Проте погодитися з  такими  висновками  судів  погодитися  не
можна.

     Як вбачається з матеріалів  справи  кооперативу  "Ветеран"  у
користування виділена земельна ділянка для будівництва  гаражів  і
на ній позивачем господарським способом  було  споруджено  спірний
гаражний боксIНФОРМАЦIЯ_1, право власності на який  відповідно  до
довідки № 24/23  від  18  вересня  2006  року,  виданої  Київським
міським  бюро  технічної  інвентаризації   та   реєстрації   права
власності на об'єкти нерухомого майна станом на  14  вересня  2006
року та згідно з даних книг реєстрації бюро не зареєстровано.

     Роблячи висновки про те, що відповідачка не набула  право  на
користування спірним гаражним боксом, судами не  було  встановлено
кому  на  праві  власності  та  відповідно  до  положень   Статуту
гаражного  автокооперативу  "Ветеран"  належить  спірний  гаражний
бокс, що розташований на його земельній ділянці.

     Також суди при вирішенні справи не звернули уваги на  те,  що
рішення правління ГБК  "Ветеран"  від  7  липня  2003  року,  яким
ОСОБА_1. виключений з членів кооперативу  в  зв'язку  з  передачею
право  користування  спірним   гаражем   IНФОРМАЦIЯ_1своїй   дочці
ОСОБА_2, а вона в  свою  чергу  прийнята  до  членів  кооперативу,
позивачем не оскаржувалося.  До  того  ж,  право  на  користування
боксом тісно пов'язується з членством у кооперативі.

     За таких обставин, коли суди не перевірили суттєві обставини,
які мають значення у правильному вирішенні  справи,  погодитися  з
ухваленими рішеннями  не  можна,  вони  підлягають  скасування,  а
справа направленню на новий розгляд.

     Керуючись ст. ст.336, 338 ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,  колегія
суддів

                        у х в а л и л а :

     Касаційну скаргу ОСОБА_2задовольнити.

     Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від  26  жовтня
2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 березня 2007
року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції..

     Ухвала оскарженню не підлягає.

     Головуючий А.В. Гнатенко

     Судді: М.I. Балюк

     Л.I.Григор'єва

     В.Г.Данчук

     В.Й. Косенко