Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Головуючого - Яреми А.Г.,

Суддів: Лихути Л.М., Охрімчук Л.I.,

Сеніна Ю.Л., Шабуніна В.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виділ в натурі частки в будинку та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про виділ в натурі частки в будинку та стягнення компенсації,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2004 року ОСОБА_1. звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона є власником 53/300 частин будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_2. на праві власності належить 53/150 частин, а ОСОБА_3. - 47/100 частин зазначеного будинку, між ними фактично склався порядок користування приміщеннями будинку, проте ОСОБА_2. у ньому не проживає й не бажає укласти договір про порядок користування жилими приміщеннями будинку.

Позивачка просила поділити будинок АДРЕСА_1 й виділити їй та відповідачам конкретні приміщення.

ОСОБА_2. пред'явив зустрічний позов до ОСОБА_1., ОСОБА_3. про виділ в натурі частки в будинку та стягнення компенсації, посилаючись на те, що ОСОБА_1. та ОСОБА_3. фактично користуються жилими приміщеннями в будинку, які перевищують їх частки у власності, а тому неприйнятним є варіант поділу, який пропонує ОСОБА_1., оскільки таким порушуються його права.

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 14 жовтня 2004 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 28 серпня 2007 року, позов ОСОБА_1. задоволено, зустрічний позов задоволено частково, постановлено поділити будинок АДРЕСА_1 між його співвласниками по фактичному користуванню ними приміщеннями будинку, а також стягнути на користь ОСОБА_2. компенсацію за зменшення його частки у власності з ОСОБА_1. 10182 грн., з ОСОБА_3. - 2845 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_2. просить скасувати ухвалу апеляційного суду та частково рішення суду першої інстанції й передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1. та задовольняючи частково зустрічний позов, суд виходив із того, що ОСОБА_1. та ОСОБА_3. тривалий час проживають у будинку, користуються відповідними приміщеннями, а тому поділ будинку слід провести згідно фактичного користування сторонами приміщеннями та стягненням на користь ОСОБА_2. суми компенсації за зменшення його частки у власності.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 3 статті 358 ЦК України (435-15) право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

За змістом зазначеної норми виділення частини спільного майна в натурі проводиться відповідно до частки особи у праві спільної часткової власності.

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 належить на праві власності: ОСОБА_1. - 53/300 частин, ОСОБА_2. - 53/150 частин, ОСОБА_3. - 47/100 частин; договору про користування конкретними приміщеннями будинку вони та попередні співвласники будинку не укладали, фактичний порядок користування будинком, який склався між ними, не відповідає їх часткам у власності.

Під час розгляду справи судом було призначено судову будівельно-технічну експертизу, висновком якої від 20 квітня 2004 року встановлено, що приміщення будинку, які перебувають у фактичному користуванні сторін, не відповідають розміру їх часток у власності; цим висновком надано два варіанти поділу будинку згідно часток у власності, а також варіант поділу будинку по фактичному користуванню.

Крім того, судом встановлено, що управління містобудування та архітектури Вінницької міської ради та Вінницька міська санітарно-епідеміологічна станція погодили поділ будинку АДРЕСА_1 саме по 1 варіанту висновку будівельно-технічної експертизи від 20 квітня 2004 року.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_1. та обгрунтовуючи зустрічний позов, ОСОБА_2. зазначав, що ОСОБА_1. та ОСОБА_3. фактично користуються приміщеннями в будинку, які значно перевищують їх частки у власності на будинок, а тому просив виділити йому та ОСОБА_1. і ОСОБА_3. приміщення згідно варіанту 1 висновку будівельно-технічної експертизи від 20 квітня 2004 року, який найбільш наближений до ідеальних часток у власності.

Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України (1618-15) на встановлені факти уваги не звернув, пояснень ОСОБА_2. у достатньому обсязі не перевірив, застосував положення статті 358 ЦК України (435-15) , однак при цьому не вирішив питання про виділення сторонам тієї частини будинку в натурі, яка відповідає їх часткам у праві спільної часткової власності, не з'ясував реальної можливості такого виділення, натомість провів поділ будинку згідно фактичного користування приміщеннями, які значно перевищують частку ОСОБА_1. і ОСОБА_3. у спільній власності на будинок.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України (1618-15) належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною 2 статті 338 ЦПК України (1618-15) .

Керуючись статтею 336 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 14 жовтня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 28 серпня 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.