Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Берднік І.С., Лященко Н.П.,

Прокопчука Ю.В., Пшонки М.П., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" (далі - ХАІ) про відшкодування моральної шкоди,

У липні 2005 року ОСОБА_1, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що 19 липня 1993 року під час проходження учбово-виробничої практики на кафедрі № 401 ХАІ стався нещасний випадок, в результаті якого він став інвалідом першої групи. Відповідач визнав свою вину, виплатив йому одноразову допомогу і сплачував до 1 квітня 2001 року відшкодування втраченого заробітку.

Посилаючись на тяжкі наслідки травми, позивач просив стягнути з відповідача 240000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 26 березня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 15 червня 2007 року зазначене рішення суду скасовано, ухвалено нове, яким позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 15000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У касаційній скарзі ХАІ просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду та задовольняючи частково позов, виходив з того, що 19 липня 1993 року під час проходження учбово-виробничої практики на кафедрі № 401 ХАІ відбувся вибух, внаслідок якого позивач був травмований, за фактом нещасного випадку на виробництві був складений акт форми Н-1, відповідач сплатив позивачу одноразову допомогу і сплачував щомісячні платежі, тобто фактично визнав себе винним у заподіянні шкоди позивачу.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до копії виписки з наказу № 168-уч по ХАІ позивач був направлений для проходження виробничої практики на Харківське МПО "ФЕД" з 9 серпня по 2 жовтня 1993 року (а.с.47). Переносу практики на інший період не було, про що свідчать пояснення керівника практики ОСОБА_2 (а.с.50).

Апеляційним судом помилково застосовані норми Закону України "Про охорону праці" (2694-12) та КЗпП України (322-08) , оскільки вони не поширюються на дані правовідносини.

Як убачається з матеріалів справи позивач, на момент нещасного випадку, був студентом денної форми навчання, у трудових відносинах з відповідачем не перебував, виробничу практику не проходив, а в період канікул по власній ініціативі виконував роботи, які не пов'язані з навчальним процесом та діяльністю відповідача.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню.

З рішенням районного суду також погодитися не можна.

Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд виходив з того, що позивач не довів вину відповідача у нещасному випадку, який з ним стався.

Однак про вину відповідача у вибуху свідчить акт про нещасний випадок на виробництві № 2 від 19 серпня 1993 року, в якому зазначено, що винними у даному вибуху є зокрема: ОСОБА_3 - працівник відповідача.

Згідно висновку технічного інспектора праці ЦК профспілки працівників освіти та науки нещасний випадок з позивачем визнано пов'язаним з виробництвом і відшкодування шкоди в рівних долях покладено на ХАІ, підприємства "Екстремум" та "Піротех".

Суд належним чином не з'ясував характер правовідносин, які виникли між сторонами та норми права, якими вони регулюються.

позивачу і суд за власною ініціативою їх змінити не може. Проте суд належним чином не з'ясував у позивача підстави заявленого ним позову і визначив їх на власний розсуд.

Оскільки порушення судом норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, постановлені судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 березня 2007 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 15 червня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.