У Х В А Л А
Iменем України
27 лютого 2008 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Костенка А.В.,
Прокопчука Ю.В.,
Лященко Н.П.,
Пшонки М.П., -
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної
шкоди,
в с т а н о в и л а:
У січні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до
ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Зазначив, що 21 січня 2005 року близько 12 годин ОСОБА_2,
керуючи автомобілем БМВ-520, номерний знак НОМЕР_1, який належить
йому на праві власності, на автошляху Євпаторія - Роздольне
порушив правила дорожнього руху. Через перевищення швидкості при
виконанні повороту ОСОБА_2 не впорався з управлінням, виїхав за
межі проїжджої частини, унаслідок чого автомобіль перекинувся. На
момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_1
знаходився в зазначеному автомобілі на місці пасажира. У
результаті аварії отримав тяжкі тілесні ушкодження, його
автомобіль отримав технічні пошкодження. Пошкодженням автомобіля
були спричинені збитки, розмір яких згідно з актом
автотоварознавчого дослідження складає 88 000 грн.
Крім того, унаслідок ДТП йому завдано і моральну шкоду.
У подальшому позивач, доповнивши та уточнивши свої вимоги,
просив стягнути з відповідача в рахунок відшкодування матеріальної
шкоди 94 294 грн. 90 коп. і моральної шкоди 30 000 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 6
квітня 2006 року, позов ОСОБА_1 частково задоволено. Стягнуто з
ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної
шкоди 91 634 грн. 77 коп., моральної - 2 000 грн.; зобов'язано
ОСОБА_1 після відшкодування йому матеріальної шкоди відповідачем,
передати у власність ОСОБА_2 зазначений автомобіль.
Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21
листопада 2006 року рішення районного суду скасовано й ухвалено
нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення
Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2006
року та залишити в силі рішення Київського районного суду м.
Сімферополя від 6 квітня 2006 року.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Скасовуючи рішення районного суду та постановляючи нове
рішення про відмову в позові, апеляційний суд виходив із того, що
позивач як власник транспортного засобу добровільно розпорядився
своєю власністю, передав управління автомобілем відповідачу без
належного правового оформлення, не переконавшись у наявності в
останнього права на керування транспортними засобами.
Проте постановою Київського районного суду м. Сімферополя від
16 серпня 2004 року останнього було притягнуто до адміністративної
відповідальності та позбавлено права на керування транспортними
засобами строком на два роки за правопорушення, передбачене ст.
130 ч. 1 Кодексу про адміністративні правопорушення ( 80731-10 ) (80731-10)
України.
Однак з такими висновками апеляційного суду погодитись не
можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального та
процесуального права.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
шкода, завдана
джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на
відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право,
договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом.
Згідно з п. 2.2 Правил дорожнього руху володілець
транспортного засобу, а також особа, що має тимчасовий
реєстраційний талон, можуть передавати в своїй присутності
управління транспортним засобом другій особі, маючій при собі
посвідчення на право управління транспортним засобом відповідної
категорії.
Як установлено судом і вбачається з матеріалів справи, під
час скоєння даної ДТП відповідач перебував за кермом належного
позивачу автомобіля в його присутності за його згодою.
А відтак висновки апеляційного суду про передачу автомобіля
без належного правового оформлення є безпідставними.
Не перевірив суд належним чином і доводи позивача про
наявність у відповідача під час керування автомобілем посвідчення
на право управління автомобілем та дійшов передчасного висновку
про протиправність дій позивача щодо передачі керування
автомобілем особі, позбавленій права керування транспортними
засобами.
Крім того, поза увагою суду залишилися й вимоги ч. 4 ст. 1187
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно з якою, якщо неправомірному
заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим
об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода,
завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або
утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка
визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають
істотне значення.
З огляду на викладене рішення апеляційного суду не можна
визнати законним та обгрунтованим і воно підлягає скасуванню.
Не можна погодитися й з висновками районного суду, який, не
врахувавши вищезазначених положень закону, поклав відповідальність
щодо відшкодування шкоди на відповідача, належним чином також не
перевіривши дотримання позивачем вимог п. 2.2 Правил дорожнього
руху та наявність причинного зв'язку в його діях за ДТП.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 6 квітня
2006 року та рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим
від 21 листопада 2006 року скасувати, а справу направити на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Патрюк
Судді: А.В. Костенко
Н.П. Лященко
Ю.В. Прокопчук
М.П. Пшонка